Американський Інститут в Україні дає оцінку програм кандидатів у президенти

13/01/2010

В. Литвина
Ю. Тимошенко
С. Тігіпка
В. Ющенка
В. Януковича
А. Яценюка

За кілька днів українці підуть до виборчих дільниць, щоб обрати нового президента. Їхній вибір матиме величезне значення для майбутнього країни, добробуту її громадян та її відносин з іншими країнами, включаючи Сполучені Штати, Росію, Європейський Союз та інших європейських сусідів України.

Співробітники АІУ, що слідкують за розвитком подій в Україні, як американці, звичайно, опираються на досвід власної політичної системи. Порівнюючи системи, слід визнати, що існують певні очевидні відмінності: незважаючи на те, що у боротьбі за пост президента США бере участь чимало кандидатів, лише двоє (обранці від Республіканської та Демократичної партій) вважаються реальними кандидатами. До того ж, звичайно, у нас немає другого туру.

В Америці одним з найважливіших інструментів, які допомагають громадянам зробити свій вибір, є створена партією програма, яку ми називаємо «платформою». Це результат роботи цілого комітету партійних представників з усієї країни, що є радше формальним висловленням обіцянок партії різноманітним цільовим групам, яких вона розраховує задовольнити або зацікавити, ніж особиста заява окремого кандидата.

Можливо, з цієї точки зору українська система, в якій кандидати виступають з особистою заявою про свої цілі і наміри, є кращою, ніж наша. В кінцевому результаті на президентських виборах ми обираємо одну особу, яка буде нести основну відповідальність за керівництво країною протягом нового терміну. Поряд з тим, що позиція кандидата з того чи іншого питання є важливою, більше значення має наше сприйняття того, що подається на розгляд громадськості як особистий програмний документ: Ким є насправді ця особа, і куди вона хоче вести Україну?

Питання, яким дається оцінка у цій статті

Тому у цій статті ми зосередилися на чотирьох питаннях, які, на нашу думку, розкривають особисті якості і цілі кандидатів. Це:

  • суспільні цінності
  • сім’я і демографічна політика
  • зовнішня політика
  • статус російської мови

Такий зріз питань, можливо, дещо здивує або навіть розчарує читачів. А як же щодо питань, які дійсно хвилюють виборців, такі як корупція і, перш за все, економіка?

Безсумнівно, корупція та стан економіки, які зв’язані між собою, належать до головних питань, що цікавлять виборців. Однак, насправді, програми усіх кандидатів, які оцінюються в даній статті, містять сильні запевнення про викорінення корупції. (Очевидно, такі обіцянки повинні оцінюватися в контексті того, які урядові посади з відповідними повноваженнями по боротьбі з корупцією мав кандидат та що реально було зроблено.)

Стосовно кризового стану економіки, який, вочевидь, є найбільшою бідою України, ми також не даємо оцінки програмам кандидатів, щоб не починати з того, що усі кандидати обіцяють привести в порядок економіку і пропонують ряд заходів і соціальних гарантій народу, при цьому не згадуючи, звідки вони на все це візьмуть гроші. Сумно те, що за теперішніх обставин важко зрозуміти, як наступний президент може в найближчому майбутньому покращити трагічну економічну ситуацію України. Усі кандидати роздають чудові обіцянки такі як запевнення розвивати науку і технології, покращувати умови для ведення бізнесу, однак фактично, обіцянки різних кандидатів суттєво не відрізняються між собою.

Проблема очевидна: звідки візьмуться гроші? Країна фактично збанкрутіла. Україна підтримується за рахунок кредитів МВФ, проте має проблеми з виконанням умов фонду, що призвело до відкладення надання листопадового траншу в розмірі 3,8 мільярдів дол. США принаймні до 17 січня. Нового газового конфлікту з Росією вдалося уникнути лише через те, що МВФ послабив свої умови щодо валютних резервів Нацбанку, дозволивши витратити їх на платежі Газпрому на суму 2 мільярди дол. США.

Такі тимчасові заходи не дають жодних довгострокових рішень проблем України, і всім про це добре відомо. Прикро, що чуда не буде, і потрібно буде довго і наполегливо працювати, щоб подолати кризу і взяти під якийсь контроль державні витрати.

Виходячи з наведеного вище, наступний президент України повинен бути компетентним менеджером для економіки держави. Більше того, він повинен ставити інтереси народу понад усе та мати розум, твердість і мудрість для того, щоб привести націю до кращого майбутнього. По суті, Україна - заможна держава: вона має освічених людей, баланс в економіці між промисловістю та сільським господарством, стратегічне розташування поруч з Росією, Європою та Чорноморським басейном, а також є важливою точкою енерготранзиту. Наступний уряд повинен серйозно взятись за вирішення проблем і подолання перешкод, які заважають Україні реалізувати весь її потенціал.

А це повертає нас до того, з чого ми починали: особистих якостей і цілей наступного президента, який, будемо сподіватися, зможе дати певність та визначеність іміджу України та тому напрямку розвитку, який вона обере на наступні п’ять років.

Суспільні цінності

«Народ, позбавлений одкровення згори, некерований» (Книга притч Соломонових 29:18) Те, що було вірним три тисячі років тому, вірно й тепер. Країна не може будувати своє майбутнє, опираючись на економічну статистику і прогнози валютних курсів, а повинна керуватися чіткими моральними уявленнями про те, ким вона є і у що вона вірить.

З точки зору американців схвально зазначимо, що деякі кандидати чітко будують своє бачення майбутнього України на її спадщині християнських цінностей. Такі речі були б табу для кандидата в президенти США, до того ж й ні Республіканська, ні Демократична партії не згадували б їх у своїх платформах.

Хоча не можна судити про щирість звернень політика до вічних духовних і моральних принципів, сам факт таких звернень принаймні вказує на моральний стандарт, що може бути мірою його відповідальності. Тому ми вважаємо, що саме на цю частину передвиборчих програм виборці повинні звернути свою увагу.

В. Литвин – відмінно.

  • Закликає до відродження і утвердження духовності та моралі на основі християнських цінностей.

Ю. Тимошенко – задовільно.

  • Закликає до «духовності» взагалі та «духовної освіти дітей та молоді, надання рівного статусу духовній та світській освіті».
  • Називає Україну «благословенною Богом» і відмічає «виховання твердої віри в Бога». Цікаво, що це єдина з шести програм, що оцінюються у цій статті, яка згадує Бога.

С. Тігіпко – незадовільно (без оцінки).

  • Програма не говорить про цінності, якими повинні керуватися суспільство і держава.

В. Ющенко -- незадовільно.

  • Закликає «віддати належне ролі християнства» у становленні української держави - що нормально.
  • Проте посилання на «єдність українського православ’я» може сприйматися лише як сприяння втручанню держави у справи церкви та підтримку сумнівних з канонічної точки зору починань, в чому уряд не повинен брати участь.

В. Янукович – незадовільно (без оцінки).

  • Програма не говорить про цінності, якими повинні керуватися суспільство і держава.

A. Яценюк – відмінно.

  • Спільний простір загальноєвропейських гуманістичних цінностей, сформованих християнством і європейською філософією.
  • Україна - центр Великої Київської Русі, світового історичного центру християнства.

Сім’я і демографічна політика

З демографічної точки зору Україна знаходиться у стані вимирання навіть більшою мірою, ніж більшість європейських країн. (Сполучені Штати в ненабагато кращій ситуації, хоча й ми прикриваємося картиною масштабної імміграції, як законної, так і незаконної.) Здорове суспільство і держава не можуть існувати без реальних, живих людей. Якщо реалії свідчать про те, що країна вимирає, ніякі заклики до цінностей чи економічних заходів не будуть мати застосування. Все ж кандидати в президенти, ставлячи собі за мету відновлення економіки, повинні пов’язувати це з соціальними цілями, і в першу чергу, відновленням демографічних показників.

В. Литвин – відмінно.

  • Запровадив би списання 25% суми кредиту на житло після народження першої дитини, 50% – другої, повне погашення кредиту при народженні третьої дитини.

Ю. Тимошенко – задовільно.

  • Продовження існуючої практики державних виплат при народженні дітей.
  • Слід відмітити, що найвизначніша жінка президентських перегонів не згадує у своїй програмі про жінок, дітей і сім’ю.

С. Тігіпко – відмінно.

  • Покращення умов для материнства і дитинства.
  • Демографічна політика починається з конкретної сім’ї.
  • «Українці почнуть народжувати більше дітей».

В. Ющенко – задовільно.

  • Захист материнства і дитинства буде продовжений.
  • Для матерів робочий день буде скорочений на 1 годину зі збереженням заробітної плати.

В. Янукович – відмінно.

  • «Моя мета – п’ятдесят мільйонів громадян України вже у 2020 році».
  • З 2011 року при народженні першої дитини українська родина отримає 25 тис. грн., другої – 50 тис. грн., третьої та кожної наступної дитини – по 100 тис. грн.

А. Яценюк – незадовільно (без оцінки).

  • Не згадується у програмі.

Зовнішня політика

АІУ постійно наголошує на тому, що Україні потрібно відмовитись від однобокої політики «євроатлантичної» інтеграції, яка відвернула Україну від критично важливого завдання внутрішнього економічного розвитку і лише підсилила політичний пат, що коріниться у значних регіональних відмінностях. Така політика лише дає можливість іноземним державам розглядати Україну як майданчик, на якому можна змагатися за політичний і геостратегічний вплив. Натомість, Україна повинна прагнути статусу нейтралітету в контексті нової європейської системи безпеки, рішучим прибічником якого повинен стати новий уряд. Такий підхід не лише б підтримував економічний розвиток України, але й сприяв би співпраці з усіма партнерами України і зміцнював єдність між її відмінними регіонами.

В. Литвин – відмінно.

  • Реалізація політики позаблокового статусу України на основі «активного нейтралітету».
  • Закликає за реалізацію ідеї єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю та Казахстаном.

Ю. Тимошенко – задовільно.

  • Практично описує політику нейтралітету, не називаючи її такою.
  • Закликає до «дружніх відносин із Росією та іншими країнами СНД».
  • Прагне, щоб Україна домоглася енергетичної незалежності.
  • Приєднання до будь-яких систем колективної безпеки вирішуватиметься лише на референдумі.

С. Тігіпко – відмінно.

  • Багатовекторна політика, Україна повинна «припинити шукати старшого брата».
  • Україна відіграє активну роль в своєму регіоні, особливо стосовно Молдови та Придністров’я.
  • Активні контакти з Центральною Азією, Китаєм та Індією.
  • Рівноправні відносини з ЄС.
  • Відновлення добросусідських відносин з Росією, «перезавантаження» відносин з Росією, припинення безапеляційної антиросійської риторики.

В. Ющенко – незадовільно.

  • Закликає Україну до «активного діалогу з усіма нашими сусідами на засадах рівноправності, добросусідства та взаємної поваги».
  • Проте закликає «зміцнювати євроатлантичну систему колективної безпеки разом з європейськими сусідами». Тут немає сумнівів, що в цьому контексті «євроатлантичний» - це кодове слово, під яким мається на увазі невдала спроба приєднання до НАТО.

В. Янукович – відмінно.

  • Україна повинна мати позаблоковий статус.
  • Дружні та взаємовигідні відносини з Російською Федерацією, країнами СНД, стратегічне партнерство зі США, ЄС, країнами «великої двадцятки».

А. Яценюк – відмінно.

  • Україна повинна стати співавтором проекту Великої Європи.
  • Європа не обмежується кордонами Європейського Союзу.
  • Від Атлантики до Тихого океану Україна повинна вести «багатополярну» політику.
  • Тільки вирішивши проблему розколу Європи на Схід і Захід, можна вирішити проблему розколу України.

Статус російської мови

Опитування громадської думки постійно свідчать про те, що більшість виборців в Україні не надає питанню статусу російської мови в Україні особливого значення. Ми з цим не згідні. Державна політика, яка надає перевагу одній мові над іншою, - це виразний символ статусу і влади у будь-якому суспільстві. Слід відмітити, що хоча, наприклад, у Фінляндії, де шведськомовне населення складає лише коло п’яти відсотків усього населення країни, відповідно до конституції фінська і шведська мови мають рівноправний статус офіційних мов. Суть в тому, що шведськомовне населення не менш повноправне, а його ідентичність як громадян однієї країни не менш вагома, ніж ідентичність громадян, що розмовляють фінською мовою.

В цьому плані спостерігається різкий контраст на фоні відмови України надати офіційний статус рідній мові російськомовним громадянам, які складають набагато більший відсоток населення України, ніж шведськомовні громадяни у Фінляндії. «Євроатлантичний» курс, на який Україна марнувала свій час, знайшов своє яскраве відображення у внутрішніх регіональних, релігійних та мовних протиріччях, які по суті зводяться до того, що «Захід - це добре. Схід - це погано». Для просування вперед Україні необхідно подолати переконання в тому, що один регіон країни з його унікальною історичною свідомістю має моральне право повчати і, врешті, змінювати інші регіони. З політичної, економічної та міжнародної точок зору курс України повинен відображати консенсус між її регіонами з усіма їх відмінностями. Питання рівності мов є важливою відправною точкою у цьому.

В. Литвин – задовільно.

  • Закликає до «врегулювання мовної ситуації в Україні» з «наповненням реальним змістом» статусу української мови як державної та визначенням російської мови як мови міжнаціонального спілкування в усіх сферах суспільного життя.

Ю. Тимошенко – незадовільно (без оцінки).

  • Не згадується у програмі.

С. Тігіпко – задовільно.

  • Рівноправна внутрішня політика, самостійне «вирішення мовного питання» органами місцевого самоврядування хоча, очевидно, не на національному рівні.

В. Ющенко – незадовільно (без оцінки).

  • Не згадується у програмі.

В. Янукович – відмінно.

  • «Дві мови - одна країна».
  • «Виступаю за надання російській мові статусу другої державної», - єдина з шести проаналізованих програм, яка закликає до надання російській мові статусу державної.

A. Яценюк – задовільно.

  • Українська мова як єдина державна за відсутності та неприпустимості будь-якої дискримінації російськомовних та іншомовних громадян України.