УКРАЇНА: ВИХІД З КРИЗИ НЕМИНУЧИЙ, КОЛИ - НЕВІДОМО

06/04/2010

Найбільш важливою економічною новиною України за багато років став добре організований перехід політичної влади після зимових президентських виборів, що свідчить про високий рівень культурної інтеграції. Всупереч догматам Маркса та його послідовників, істинною суспільною ієрархією є вертикаль культура-політика-економіка. Культура - це «фундамент», економіка - це «надбудова», а політика - це важлива ланка-зв'язок між ними. Культура робить країни, бідні на природні та енергетичні ресурси, такі як Японія, Фінляндія, Данія чи Швейцарія суперзаможними державами. А також саме культура прирікає мусульманський світ на постійну бідність, незважаючи на тимчасовий нерівномірний розподіл багатств, зумовлений наявністю нафтових ресурсів.

Два кардинально протилежних бачення того, якою є (або повинна бути) Україна, пропонувалися українцям у січні цього року. У менш інтегрованому суспільстві напруга, яка виникла в результаті протистояння, могла б привести до сепаратизму, навіть громадянської війни (північний захід проти решти країни) або, принаймні, до затяжного періоду нестабільності. Проте цього не сталося. Даний обнадійливий і для багатьох дивовижний факт свідчить про те, що Україна спроможна виконати й не таке складне завдання - реформувати економіку, покращити добробут і стати привабливим місцем для іноземних інвесторів. Культурної узгодженості і політичної стабільності самих по собі не достатньо для вирішення такого завдання, проте вони є необхідною передумовою, якої так бракувало «помаранчевій» адміністрації.

Минулий рік виявився для України дуже важким (annus horribilis) та ознаменованим кредитною кризою і внутрішньою рецесією. В міру того, як скоротився експорт сталі і хімічної продукції, гривня втратила майже половину своєї вартості відносно долара США. Як колишній прем’єр Юлія Тимошенко, так і колишній президент Віктор Ющенко надмірно витрачали, прекрасно усвідомлюючи, що у разі перемоги Віктора Януковича, саме він буде змушений впорядковувати цей безлад.

В країні нарешті намітилося поступове відновлення, про що свідчать позитивні результати промислового виробництва за перші два місяці цього року. Однак такий підйом, слідуючи за 15%-м спадом 2009 року, бере свій початок з низького рівня. Внутрішній попит стримується скороченням фінансових витрат. Все ще зростаюче безробіття, застиглі доходи і малопотужне виробництво, очевидно, стануть на заваді росту обсягів споживання та притоку інвестицій. Цьогорічний ріст прогнозується на рівні скромних 3,5%, який у 2011 році в кращому випадку сягне 5%. Такі цифри дуже відрізняються від середнього показника України за 2000-2007 роки, який був на рівні 7,5%, однак їх все ж можна домогтися, якщо нова команда у Києві виконає два необхідних завдання.

1. РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ МЕРЕЖ ТА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ - Географічне положення України як держави природного транзитного шляху від нафтогазових родовищ Росії, Кавказу та Центральної Азії до Центральної та Західної Європи є цінним активом. Однак попередня адміністрація без потреби перетворила цей актив у пасив і джерело періодичних конфліктів з Москвою та ЄС. Вона так і не зрозуміла, що мати транзитний шлях для транспортування стратегічного товару ще не означає мати сам товар, особливо якщо потенційно існують й альтернативні транзитні шляхи. Дане питання завжди було радше політичним, ніж економічним. Вирішення цього питання можливе за моделлю, вигідною для обох сторін, яка передбачала б спільну відповідальність і спільні прибутки.

Янукович пропонує знайти довгострокове рішення газового питання шляхом створення багатонаціонального газотранспортного консорціуму, в якому до українського Нафтогазу (єдиного імпортера російського газу на даний момент) приєднався би московський гігант Газпром та неназваний європейський партнер. Ідея радикальна, але не безпрецедентна: Газпром роками працює за подібними угодами з Вірменією і Білоруссю, відповідно до яких російська компанія має відповідне право вето щодо ключових рішень (яке поки що не використовувалося) в обмін на великі знижки для країни, в якій знаходиться система. Така ж схема спочатку пропонувалася Україні у 2000 році, однак була відкладена після того, як у 2004 році до влади прийшла антагоністично налаштована до Москви команда Ющенка. Тоді як Україна має платити понад 300 дол. США за одну тисячу куб. м. російського газу, ціна для Білорусі складає лише трохи більше половини цієї суми (168 дол. США за 1000 куб. м.). Угода про спільну діяльність зекономила б Україні суму близько чотирьох мільярдів доларів в рік, яка у Східній Європі все ще означає реальні гроші.

Під час зустрічі з прем’єром України Миколою Азаровим 26 березня прем’єр-міністр Володимир Путін зазначив, що Росія позитивно ставиться до ідеї створення газового консорціуму. Міцний довгостроковий договір з Україною і частка в її транзитній системі могли б спонукати Росію відмовитися від трубопроводу «Південний потік» (який був розроблений спеціально для того, щоб обійти недоброзичливу «помаранчеву» Україну) по причині його непотрібності. Це стало б поганою звісткою для сербів і греків і стимулювало б розвиток проекту «Набукко», який підтримує Вашингтон. Однак ширші геополітичні міркування з приводу енергетичних рішень України не особливо хвилюють Київ, та й Москва може, все-таки, залишити Південний потік для того, щоб застрахувати свої комерційні і політичні козирі. У будь-якому разі для того, щоб надати угоді законної сили, Рада повинна прийняти відповідне рішення, яке за нової політичної розстановки сил не повинно бути проблемою. Угода полегшила б перехід України до менш залежної від субсидій енергетики в державі, де всі - і багаті, і бідні - платять менше однієї третьої реальної вартості опалення і електропостачання.

2. ЗМЕНШЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ – Це завдання невід’ємне від реструктуризації енергетики. В даний момент Україна субсидує імпортований російський газ у розмірі майже 3% річного ВВП, однак це не може і не повинно продовжуватися. Спочатку у листопаді 2008 року була погоджена програма жорсткої економії. Однак через рік її порушив колишній Президент Ющенко, коли підписав закон про підвищення зарплат і пенсій, намагаючись збільшити свою популярність перед виборами. МВФ відреагував в листопаді минулого року, призупинивши свою програму рятівної допомоги, в рамках якої мав виділити 16,4 мільярди дол. США. Відновити платежі фонд може протягом декількох тижнів, якщо Рада заднім числом прийме бюджет на 2010 рік з дефіцитом, не більшим 6% ВВП, включаючи субсидії Нафтогазу. Відновлення кредитування МВФ дасть можливість Україні отримати пільгові кредити від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Світового банку. Євросоюз також розглядає це як головну передумову здійснення подальших реформ.

За іронією долі, в той час, як «прозахідного реформіста» Ющенка міжнародні фінансові установи вважають дискредитованим, новий президент, який інколи в західних медіа уособлюється з нео-радянською ностальгією, рішуче налаштований виконати головну вимогу МВФ і прийняти «реалістичний» бюджет на 2010 рік. «Необхідно зробити все, щоб бюджет пройшов конструктивне обговорення в парламенті і був затверджений», - заявила заступник голови адміністрації Януковича Ірина Акімова 26 березня. «Якщо це завдання буде виконане в квітні, то МВФ зможе розглянути питання про співпрацю і підтримку протягом одного місяця».

Якщо завдання з реформування енергетичної політики і запровадження фінансової дисципліни будуть виконані впевнено і енергійно, то вирішити інші болючі питання буде набагато легше. Так, потрібні рішучі дії для боротьби з корупцією і реформування судової системи, але проблема не є ані унікальною для України, ані потенційно фатальною для її реформаторських зусиль. Дійсно, умови для ведення бізнесу необхідно покращити, викорінивши поширені методи адміністративного контролю, які породжують корупцію і марнотратство, втім, політична воля і практичні заходи для цього уже започатковані. Національний банк повинен бути більш незалежним, інфляція - прогнозованою, а валютні курси - плаваючими; проте всі ці чинники зовсім іншого порядку, якщо їх порівнювати з подвійним завданням у сфері енергетичної політики та державних витрат.

ОПОЗИЦІЯ ЗБЕНТЕЖЕНАM

Шанси відновлення економіки України збільшуються через те, що Президент Янукович і його команда на даний момент не мають серйозної політичної опозиції. Юлія Тимошенко 3 березня була звільнена з поста прем’єр-міністра і так і не змогла добитися офіційного статусу лідера опозиції. Якраз перед звільненням вона заявила про своє завдання гуртувати «усі справжні демократичні національно-патріотичні сили», проте її коаліція в Раді розпалася, і вона залишилась лише з обмеженою довірою націоналістичного табору. Її блок БЮТ сильний сам по собі, однак поки не може заручитися підтримкою більшості депутатів Нашої України-Народної самооборони (НУНС), третьої найбільшої за чисельністю сили в парламенті.

Колишній Президент Ющенко, дестабілізуюча тактика якого, можливо, коштувала Тимошенко президентства, також їй не допоможе. Ігор Попов, близький соратник Ющенка, говорить, що опозиція залишиться поділеною, бо вона складається з «партій і особистостей, які роками перебувають у стані війни». Тимошенко платить ціну за свої прорахунки, які почалися минулої осені. Вона могла почати налагоджувати мости з майбутніми партнерами по опозиції задовго до своєї очікуваної поразки, однак цього не зробила: «Брак стратегічного планування декілька місяців тому тепер сповільнює консолідацію опозиції». Втім, у будь-якому разі Ющенко себе вичерпав. Його приголомшуючий результат у першому турі президентських виборів у січні - 5,5% - встановив світовий рекорд як найгірший електоральний результат діючого голови держави.

Консолідацію української опозиції неможливо здійснити на базі «помаранчевої» демагогії шестирічної давності. Володимир Путін після зустрічі з Азаровим 25 травня так підсумував нову реальність:

Ми високо цінуємо те, що новий прем’єр-міністр України свою першу робочу зарубіжну поїздку здійснив саме в Москву. Бачимо в цьому підтвердження реального настрою наших українських партнерів на розвиток відносин з Росією, на те, щоб домогтися якісної, позитивної зміни в динаміці двосторонніх контактів, звільнити їх від штучних нашарувань недавнього минулого, які заважали повною мірою реалізувати величезний потенціал російсько-українського партнерства. Такий підхід, безумовно, відповідає корінним інтересам наших народів.

«Стара Європа» підтримує вибір України; лакмусовим папірцем стала абсолютна відсутність інтересу в Берліні, Парижі, Римі чи Мадриді до слабеньких спроб Юлії Тимошенко заявити про порушення виборчого процесу після другого туру президентських виборів в лютому цього року. Вашингтон не проявив надмірної стурбованості з приводу рішення України прийняти закон, який має не допустити вступ України до НАТО. Навіть Грузія заявляє про те, що вона розраховує на чудові відносини з новою командою в Києві. Українській опозиції, можливо, потрібні будуть місяці або й роки, щоб змиритися з новими внутрішніми і зовнішніми реаліями. А це дає новому уряду вигідну можливість вжити болісних, але необхідних економічних заходів практично без будь-яких негативних наслідків для себе.

ВИСНОВОК

Головним результатом розпаду «помаранчевих» сил є те, що Україна швидко стає нормальною державою. Іноземні банкіри та інвестори за цим процесом пильно стежать. З не меншим ентузіазмом спостерігають і європейські інституції. Відкинувши «помаранчеву» спадщину чвар і незгоди, Україна нарешті може зосередитись на пошуку прагматичних рішень справжніх проблем реформування і відновлення економіки. Зважаючи на нестабільність ширшої глобальної економіки, Україні, без сумніву, доведеться пройти через випробування. Проте тепер вона має значно більше шансів на успіх, ніж будь-коли з часів проголошення незалежності.