Президент Віктор Янукович зустрічається з Президентом Бараком Обамою у Вашингтоні

14/04/2010

Візит Президента Віктора Януковича до Вашингтона для участі у багатосторонньому саміті з ядерної безпеки може розглядатися як третя важлива ініціатива його зовнішньої політики після візитів до Брюсселя і Москви. На відміну від місії більшості інших лідерів, які візьмуть участь у вашингтонському саміті, візит Президента Януковича особливий тим, що в його рамках має відбутися окрема двостороння зустріч з Президентом США Бараком Обамою.

Американський Інститут в Україні звернувся з проханням до декількох експертів з питань зовнішньої політики, в тому числі учасників попередніх програм АІУ, прокоментувати візит Януковича до Вашингтона. Опитування експертів проводилося АІУ в рамках інформаційної та просвітницької програми АІУ, спрямованої на те, щоб показати українцям відмінності у поглядах стосовно питань, що стосуються України і Сполучених Штатів. АІУ вважає, що розуміння цих відмінностей дасть українським громадянам більше інформації для дискусії про майбутнє своєї країни.

Даг Бандо, старший науковий співробітник, Інститут Катона (Вашингтон)

Візит Президента Віктора Януковича до Вашингтона є третім запланованим етапом на шляху пошуку рівноваги між Європейським Союзом, Росією та США після його поїздок до Брюсселя і Москви. Є чимало вагомих питань для обговорення, серед яких продовження реформ в економіці України. Проте важливіше для Президента Януковича продемонструвати те, що він може будувати позитивні відносини з Америкою навіть тоді, коли покращує зв’язки з Москвою.

Його найбільш ймовірною стратегією буде просування в напрямку Заходу у сфері економіки, одночасно відмовляючись від співпраці у сфері безпеки зі США та НАТО. Наскільки йому вдасться справитись з тиском великих конкуруючих держав, очевидно, має визначити успіх його президентства.

Джеймс Біссет, колишній посол Канади в Югославії, Болгарії та Албанії

Зустріч українського Президента Віктора Януковича з Президентом Обамою під час вашингтонського саміту з глобальної ядерної безпеки може виявитись важливим переломним моментом у відносинах України і США. Колишня американська політика, спрямована на те, щоб відвернути Україну від впливу Росії і спонукати до вступу в НАТО і, напевне, в кінцевому результаті Європейського Союзу, блискуче провалилася у серпні 2008 року, коли Росія придушила вторгнення Грузії у Південну Осетію. Те, що Росія продемонструвала свою рішучість застосовувати силу для захисту своїх важливих геополітичних інтересів, не могли не помітити ані українці, ані ЄС під проводом Німеччини, яке відмовилось від ідеї запрошення України.

Слід сподіватися, що Президент Обама і Пентагон винесли урок з такого російського прояву сили і відмовились від попередньої політики, спрямованої на оточення Росії кільцем новоспечених амбітних супутників НАТО. Український президент дав ясно зрозуміти, що Україна не буде вступати до НАТО, не є зацікавленою у вступі в ЄС і охоче відновлює дружні взаємини з Росією, в тому числі обіцяє продовжити строк оренди бази російського флоту у Чорному морі після закінчення поточного терміну у 2017 році.

Новий президент України зробив добрий початок і проявив далекоглядність державного лідера, показавши, що здатність держави підтримувати політичну та економічну стабільність залежить від добрих відносин з могутнім сусідом і водночас теплих взаємин з ЄС та Сполученими Штатами.

Іван Еланд, старший науковий співробітник і директор Центру миру і свободи, Незалежний Інститут

Видається, ніби американський Президент Барак Обама розстелив червоний килим для новообраного Президента України Віктора Януковича, який прибуде до Вашингтона на обамівський саміт з глобальної ядерної безпеки наступного тижня. Ця окрема зустріч Януковича з Обамою (незалежно від зібрання саміту) наводить на думку про те, що його задобрюють задля отримання прихильності України, щоб вона не покинула Західного табору і не погіршила свої відносини з НАТО.

На відміну від свого попередника, Віктора Ющенка, який поспіхом намагався заштовхнути Україну в НАТО, Янукович більш розсудливо планує середньостроковий курс, намагаючись мати добрі відносини як зі Сполученими Штатами, так і з Росією. Окрім посилення співпраці з Україною у сфері ядерної безпеки, США хотіли б, щоб Україна впроваджувала ринкові реформи в енергетичному секторі, зміцнювала двосторонні ділові зв’язки, прийняла закон, який би дозволив проведення цього року на українській території військових навчань, а також підтримувала існуючий рівень співпраці з НАТО. Януковичу було б доцільно розглянути проведення ринкових реформ в енергетичному секторі, що принесло б користь і Україні, і поза її межами, та посилити співпрацю із Сполученими Штатами у сферах торгівлі та ядерної безпеки.

Проте Янукович повинен відмовитися від провокуючих спільних військових навчань на російському «задньому дворі», відкинути ціль приєднання України до НАТО та повністю припинити співробітництво з альянсом. Україні не слід чіпляти свій вагон безпеки до поїзда НАТО, бо США задалеко, щоб забезпечити надійний захист України, як показала квола реакція Джорджа Буша на прохання Грузії допомогти під час її короткої війни з Росією. Тому Україні задля власного добра не слід класти всі яйця безпеки в один дуже ненадійний кошик НАТО. Україні краще самій забезпечувати власну безпеку, радше ніж залежати від далекого благодійника.

Джеймс Джордж Джатрас, заступник директора, Американський Інститут в Україні

Будь-яка зустріч між колишнім президентом Ющенком і його американським колегою ніколи не означала нічого іншого, ніж зустріч залежної держави і її покровителя. Далекий від зустрічі рівних, безпомилковий, замовчуваний підтекст завжди був таким: «Ти наша людина, ми підтримуємо тебе там, де ти є, а ти робиш те, що ми скажемо».

Президент Обама не може мати будь-яких таких очікувань від зустрічі з Президентом Януковичем. Можливо, уникаючи неминучого, на останніх виборах в Україні Вашингтон не намагався повторити свій досвід 2004 року, впливаючи на результат, а дозволив, щоб відбувся природній демократичний процес. Безсумнівно, на превеликий жаль багатьох представників вашингтонської політичної спільноти, ми дуже старались п’ять років тому, намагались затягнути Україну, яка голосно пручалась, до Західного табору, а в результаті побачили, що опинились з нічим іншим, ніж одноцифровим відсотком голосів на підтримку тодішнього нашого кандидата. Тепер, коли Америка набагато бідніша і слабша, ми не мали іншого виходу, як більш розумно і врівноважено прийняти той факт, що те, чого хочуть громадяни України, може відрізнятися від того, чого, на думку американських політиків, вони повинні хотіти.

Водночас не слід думати про саміт Обами-Януковича як про зустріч противників. Незалежно від того, наскільки неймовірно це може звучати, сьогоднішні умови свідчать про те, що американський і український президенти можуть мати зустріч на рівних, як лідери двох нормальних держав, щоб обговорити питання співпраці і питання, які хвилюють обидві країни. Це саме по собі має велике значення для обох сторін.

Ентоні Салвія, виконавчий директор, Американський Інститут в Україні

На переговорах у Вашингтоні Президент Янукович повинен дати чітко зрозуміти те, що Україна однозначно обрала позаблоковий статус, і тому питання приєднання до НАТО, чи то через нормальний механізм Плану дій з підготовки до членства, чи крадькома, через Річну національну програму, назавжди зняте з порядку дня. Щоб підкреслити серйозність намірів, Януковичу слід зафіксувати позаблоковий статус України в законодавчому порядку і, можливо, для збереження її нейтралітету внести зміни до конституції.

Він також повинен бути готовим пояснити американцям, чому позаблоковий статус України відповідає інтересам усіх сторін. Нейтральна Україна - життєво необхідна для миру в Європі. Застарілі ігри в оточення і зустрічне оточення країн - затратні, небезпечні і абсолютно не відповідають спільним стратегічним викликам пан-Європи - Північної Америки і власне Європи, в тому числі України і Росії. У будь-якому разі Росія є ключем до економічного відновлення України, що повинно мати найбільший пріоритет для Києва. Україна не зацікавлена бути предметом застави у геостратегічних махінаціях інших країн.

Влад Собелл, аналітик по Східній Європі, Лондон

Нанісши свій перший візит до Брюсселя, а тоді до Москви, Янукович продовжує застосовувати стратегію рівновіддаленості між Росією і Заходом, обрану новою адміністрацією. Це природне геополітичне положення України, яке обов’язково приноситиме вагому економічну і політичну користь.

За відмову від концепції рівновіддаленості чи багатовекторної політики, започаткованої Леонідом Кучмою, «помаранчевий» режим дорого поплатився. Це сприяло хронічній нестабільності на внутрішній політичній арені України і перешкодило формуванню дієвого консенсусу для проведення економічних реформ. Загальне «нездужання» і призупинення програми допомоги МВФ поставило країну на коліна. Штовхаючи «помаранчевих» лідерів до НАТО і, таким чином, відчужуючи Україну від найважливішого партнера - Росії, Вашингтон ні в що не ставив справжні інтереси українців. Сьогодні адміністрація Януковича повільно відновлює державу, і Україна набуває набагато кращих перспектив.

Маршрут Януковича свідчить про те, що Вашингтон й надалі цінує свої відносини з Києвом. Однак цікаво, якою саме може бути ціль проведення можливих спільних військових навчань. Це можна зрозуміти як подачку Вашингтону після того, як Янукович відмовився від прагнення України отримати членство в НАТО. У будь-якому разі, на фоні банкрутства української економіки, вважаю, що від таких прикладів американсько-українського співробітництва слід просто відмовитись. Україні від таких нерозважливих дій ніякої користі.

Срджа Тріфкович, директор Центру закордонних справ, Інститут Рокфорд, і виконавчий директор Фундації глобалістки ім. Лорда Байрона

Якби Президент Обама міг подивитися на Україну так, як Путін і Медвєдєв дивляться на Канаду - дружню далеку країну, вкрай важливу для гіганта-сусіда, але неважливу для власної безпеки, усі лише виграли б від цього:

  • Вашингтону слід з полегшенням вітати рішення України про відмову від вступу до НАТО, оскільки воно ліквідує великий і цілком непотрібний подразник в американсько-російських відносинах і водночас усуває небезпеку того, що США довелося б взяти на себе небезпечні політичні і військові зобов’язання;
  • Прагнення України мати тісніші зв’язки з Європейським Союзом, можливо, й не приведе до повного членства в ньому в найближчому майбутньому, однак воно повинно підтримуватися США як свідчення того, що новий уряд бажає розширити можливості економічної і зовнішньої політики у спосіб, який Росія не вважатиме загрозливим або ворожим;
  • Українська політика бюджетної економії і фінансової відповідальності є позитивною зміною марнотратства попереднього режиму, і США повинні підтримувати її через міжнародні установи (зокрема, МВФ), в яких Америка має великий вплив.

Такі дії США допомогли б тим в Росії, зокрема, Президенту Медвєдєву, які вірять у можливість справжнього перезавантаження московських відносин з Вашингтоном. Прем’єр Путін і міністр закордонних справ Лавров займають більш упереджену позицію, маючи досвід роботи з брехливою і дволикою політикою адміністрації Буша-Чейні стосовно Росії. Відносячись до України так, як Росія відноситься до Канади, Обама міг би безкоштовно продовжувати будівництво на празькому фундаменті й надалі покращувати взаємини з Росією. Це мало б стати його найважливішим завданням у момент, коли у зв’язку з можливим закриттям американської авіабази Гансі в Киргизстані після зміни уряду співробітництво з Росією для направлення військ в Афганістан набуває більшого, ніж будь-коли значення.