Візит Клінтон до Києва - можливість закріпити новий напрям американсько-українських відносин

01/07/2010

На початку свого правління Віктор Янукович несподівано став зіркою саміту Барака Обами з поширення ядерної зброї, що проводився у Вашингтоні, і викликав позитивні відгуки тих американських критиків, які спочатку мали однозначно низькі очікування від нового українського президента. Це дозволило п. Януковичу відкрити двері до нових відносин з Вашингтоном, які базувалися б на взаємній повазі і збалансованій позиції України між Сходом і Заходом. Запланований візит Державного секретаря Гілларі Клінтон дає можливість адміністрації Обами започаткувати новий виток взаємин між США і Україною.

Перші сигнали не подавали надій на формування нових відносин. В березні 2009 р. Секретар Клінтон підтвердила дотримання ключової політичної лінії, яка залишилася від адміністрації Буша: приєднання України до Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Здавалося, що характерною рисою зовнішньої політики Обами стосовно країн колишнього Радянського Союзу стане інерція, радше ніж зміни та оригінальне мислення.

Більш пізні події показали, що таке враження, вочевидь, було помилковим. Без сумніву, необхідність «перезавантажити» відносини з Москвою і прихід до влади п. Януковича вплинули і зробили неминучим формування нового підходу Вашингтона до Києва.

Здається, що п. Клінтон це розуміє. Питання стосовно договору, укладеного між Києвом і Москвою у квітні 2010 р. про продовження перебування Російського Чорноморського флоту у Севастополі (подія, яка б розлютила адміністрацію Буша), п. Клінтон прокоментувала стримано і назвала його частиною «балансуючих дій» Києва: «Думаю, що зважаючи на історію і географічне положення України, такі балансуючі дії нелегкі, але вони нам зрозумілі… Це те, що він [тобто Президент Янукович] хоче зробити, аби домогтися визнання, якщо завгодно, в обох частинах своєї країни».

Отже, п. Клінтон перейшла до реалістичного сприйняття позиції України, що різко контрастує з поглядами попередньої адміністрації США, яка деколи, здавалося б, навмисно закривала очі на явні політичні реалії. З огляду на її репутацію прихильника політики «гуманітарної інтервенції» (аналог Республіканського «нео-консерватизму» в доктрині Демократичної партії) на Балканах і Близькому Сході, її очевидна відкритість до нових реалій є приємною і дещо несподіваною.

З Києва Державний секретар поїде до Кракова, щоб взяти участь у відзначенні 10 річниці створення так званої «Спільноти демократій». Організація є дітищем колишнього Секретаря Мадлен Олбрайт, уособленням всього хибного, що сталося з політикою США за роки президентства Білла Клінтона і Джорджа Буша, впродовж яких США прагнули створити «великодушну глобальну гегемонію» в ім’я «демократії», звичайно ж. Така собі Фабрика «кольорових революцій», що на п’ять років привела Україну до замороження життєво важливих функцій, організація «Спільнота демократій» є вашингтонською версією Комінтерну (чи, можливо, нео-троцькістського «Демінтерну»?). Тепер цей десятирічний пережиток минулого в американській зовнішній політиці потрібно поховати раз і назавжди.

То ж будемо сподіватись, що проміжна зупинка п. Клінтон у Кракові - це лише риторичний епізод на тлі реальної роботи в Києві, Єревані, Баку і Тбілісі. Услід за «бургерною дипломатією» Обами і Медвєдєва у Північній Вірджинії і напередодні зустрічей Великої вісімки (G8) і Великої двадцятки в Торонто (G20), невипадково п. Клінтон відрядили до столиць (за винятком Єревана), яким свого часу відводилися провідні ролі в зусиллях попередньої американської адміністрації стратегічно оточити Росію, частково через абсурдну і тепер приречену організацію ГУАМ (Грузія-Україна-Азербайджан-Молдова).

Стосовно Росії Обама відмовився від політики, яка лежала в основі формування ГУАМ: «Президент Медвєдєв і я свідомо прагнемо уникати формулювання американсько-російських відносин в антагоністичних термінах» - зазначив він, посилаючись на схему Холодної війни, коли все добре для одного з суперників з ядерною зброєю було негативним для іншого.

Відповідно п. Янукович може вітати п. Клінтон розраховуючи, що політика США буде продовжувати відповідати заданому ним для України збалансованому, раціональному і реалістичному курсу. Можливо, було б занадто сподіватися, що Секретар Клінтон відкличе запрошення до вступу в НАТО, надане Києву в 2008 р. у Бухаресті. Великі держави не люблять визнавати помилок, але надія вмирає останньою. Водночас п. Янукович може скористатися нагодою і повідомити своїй американській гості, що ГУАМ втратив актуальність. І, можливо, вони зможуть дійти згоди щодо співпраці США з Києвом, Москвою, Берліном та Парижем над розробкою нової архітектури безпеки для всього пан-європейського простору.

Президенту Януковичу і Секретареві Клінтон також слід обговорити важливі питання економічної співпраці. Нещодавнє оголошення про підписання нового договору між Корпорацією закордонних приватних інвестицій США (the Overseas Private Investment Corporation (OPIC) (ОПІК)) та Українською мережею розвитку (УМР), спрямованого на підтримку малого і середнього бізнесу, свідчить про потенціал двосторонніх економічних відносин.

Договір набуває форми американсько-українського альянсу під назвою Мережа розвитку підприємництва (МРП), який розширить можливості ОПІК (урядового відомства США, якому доручено сприяти здійсненню американських приватних інвестицій за кордоном) з надання фінансування малим і середнім підприємствам, що працюють в країнах, де формується ринкова економіка таких як Україна.

Як повідомляє агентство Блумберг:

“Відповідно до умов договору УМР (якою володіє міжнародна благодійна організація United World, одним із засновників якої виступає депутат Ради Едуард Прутнік, котрий був присутній на підписанні) планує активно працювати з великою мережею регіональних партнерів у Східній Європі, в тому числі з інвестиційними банками, юридичними та аудиторськими фірмами, бізнес-асоціаціями та державними і регіональними урядовими відомствами, для виявлення можливих проектів. Потенційні підприємства також повинні дотримуватись етичних принципів і усвідомлювати значення соціальної відповідальності, яка в минулому була великою проблемою України, де корупція стримувала здійснення інвестицій американськими та іншими зарубіжними інвесторами. Зосереджуючи увагу на компаніях, які прагнуть здійснювати довгострокові проекти придбання і збільшити капітал до двадцяти мільйонів доларів, співпраця ОПІК-УМР має покращити перспективи залучення інвестицій, особливо із Сполучених Штатів».

В рамках ще одного позитивного кроку Київ оголосив про здійснення значної приватизації державних активів. Знову ж таки Блумберг повідомляє:

«…Домагаючись посилення економічного росту, уряд України планує продавати державні активи і за 5 років зменшити участь держави в економіці від сьогоднішніх 37 відсотків до 20-25 відсотків. За словами віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка, уряд, зокрема, продасть ВАТ «Укртелеком», державну телекомунікаційну компанію, тепломережі та електророзподільні компанії. «Уряд розраховує продати 92,7% акцій Укртелекому одним пакетом,» - заявив на прес-конференції голова Фонду держмайна Олександр Рябченко. «Теперішня вартість компанії становить приблизно 1,2 мільярда доларів», сказав він».

Тут можна зробити висновок про те, що американсько-українське партнерство, відмовившись від неефективного і непродуктивного геополітичного курсу, тепер може перейти на конструктивний шлях. Оголошення Києва про підписання договору ОПІК та здійснення приватизації вказують на напрям, яким має піти Україна. Завданням Секретаря Клінтон у Києві є розширення американсько-українського співробітництва відповідно до нової, актуально реалістичної двосторонньої програми дій.