Придністров'я стає на новий шлях

21/12/2011
Дерен Спінк
Директор з питань політики і зв’язків з громадськістю
Американський інститут в Україні

Незважаючи на відомі спроби лідера президентської адміністрації Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) Ігоря Смирнова сфальсифікувати результати нещодавніх президентських виборів у ПМР, електорат Придністров'я 11 грудня обрав для себе новий шлях. Набравши лише 25% голосів, Смирнов зі своїми спробами сфальсифікувати вибори отримав зустрічний удар, який чітко свідчить про бажання виборців добитися політичного врегулювання статусу Придністров'я, а також про їх занепокоєння з приводу економічного застою ПМР і корупції Смирнова. Побоюючись курсу, яким Смирнов вів Придністров'я впродовж свого 20-річного правління, виборці натомість обрали прозахідного кандидата Євгенія Шевчука (38,5% голосів), і проросійського спікера придністровського парламенту Анатолія Камінського (26,5 % підтримки), які стали двома кандидатами, що набрали найбільшу кількість голосів і візьмуть участь у другому турі виборів 25 грудня.

Смирнов, який спочатку оскаржував офіційні результати голосування, оголошені центральною виборчою комісією ПМР, втратив підтримку Росії через неприховане розбазарювання російської допомоги, яка мала бути спрямована на стабілізацію придністровської економіки, а також через свою відчайдушну і безглузду спробу скликати референдум щодо об'єднання Придністров'я з Україною. В період, коли Україна намагається обрати власний шлях економічної інтеграції - з-поміж варіантів поліпшення відносин та нарощування економічного зростання зі своїми сусідами і торговими партнерами через приєднання до Митного союзу чи можливістю непевного майбутнього і тривалого економічного застою з економічно і політично нестабільною Європою, - найменше, що потрібно Києву, це ще одна болюча точка з ПМР.

Проте Україна як член переговорного процесу за форматом «5 +2» (Молдова, ПМР, Росія, Україна та Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), за участю спостерігачів від США і Європейського Союзу) навіть близько не зайняла таку ж активну позицію для забезпечення прав придністровців, як це зробила Росія. Київ більше не може залишатись осторонь і очікувати, що Вашингтон і Брюссель одноосібно можуть чи повинні бути посередниками при визначенні майбутнього Придністров'я. Натомість адміністрація Януковича має тісно співпрацювати з Москвою і забезпечити те, щоб Кишинів більше не обмежував торгівлю з ПМР чи будь-який інший доступ до Придністров'я. Коли результати президентських виборів у Придністров'ї будуть ратифіковані, невдовзі після 26 грудня, Києву слід невідкладно розпочати переговори з Тирасполем і обраним президентом Шевчуком чи Камінським для остаточного вирішення питання щодо статусу ПМР.

Тепер, коли Смирнов вже ніяк не пов'язаний з майбутнім Придністров'я, виборці ПМР знаходяться перед чітким вибором - або проголосувати за Шевчука, кандидата, який підтримує уявлення США / ЄС щодо статусу ПМР (автономія у складі Молдови), або за Камінського, який є прихильником сучасної, незалежної держави Придністров'я. Хоча й обидва кандидати виступають за втілення демократичних змін у Придністров'ї, між концепціями двох кандидатів щодо майбутнього ПМР є чіткі відмінності.

Шевчука, якого деякі аналітики характеризують як ефективного технократа, ще в 2006 році характеризували як "невизначеного" щодо питання незалежності ПМР. В багатьох відношеннях Шевчук нагадує прозахідного «помаранчевого» кандидата на президентських виборах в Україні 2004 року Віктора Ющенка. Так як Ющенко, Шевчук вважає себе «прагматиком», який поведе Придністров'я шляхом євроатлантичної, тобто прорумунської/промолдовської орієнтації. Оскільки Шевчук, безумовно, багато в чому своїм успіхом в даній президентській кампанії завдячує тим, хто виступає за інтеграцію ПМР з євроатлантичними організаціями, цілком ймовірно, що його бачення майбутнього Придністров'я буде співпадати з баченням Вашингтона, Брюсселя та Кишинева. Простіше кажучи, переговори про остаточний статус за президента Шевчука, швидше за все, призведуть до автономії Придністров'я у складі Молдови і ефемерних переговорів щодо його становлення частиною Європи, а не незалежною сучасною державою ПМР.

На відміну від попередньої концепції Смирнова щодо незалежності ПМР, яка базувалася на авторитаризмі, корупції і клановому капіталізмі, президентська адміністрація Камінського продемонструє життєздатність Придністров'я як незалежної економічної держави. Водночас, Камінський як відвертий прихильник остаточного статусу ПМР, якому надає перевагу Росія, без сумніву, буде вірним Москві, на відміну від Смирнова, який показав дулю своєму колишньому покровителю, коли було піднято питання про рівень корупції в Тирасполі. Адміністрація президента Камінського, швидше за все, залишиться непохитною в питанні щодо незалежності ПМР і гарантій прав всіх народів - росіян, українців і молдаван - в Придністров'ї.

Відправивши у відставку Смирнова, придністровські виборці намітили для Придністров’я новий курс і зараз повинні дуже зважено підійти до вибору свого нового лідера, оскільки майбутній статус ПМР залишається одним з найскладніших територіальних питань після розпаду СРСР. Тоді як в Брюсселі продовжують обговорювати можливість скорочення, а не розширення членства в ЄС, дуже малоймовірно, що Молдова (не кажучи вже про Україну) отримає запрошення на вступ протягом найближчих 20 років. Через це виборці повинні бути впевненими, що приєднання до ослабленої економіки Молдови - це вірний курс для ПМР. Дуже ймовірно, що президентство Шевчука призведе до вказаного вище сценарію, а адміністрація Камінського дасть підстави сподіватися, що незалежна ПМР стане сучасною державою з ростом економіки, який значною мірою буде забезпечуватись її інтеграцією з більшими сусідніми державами, включаючи Росію і Україну.