Після виборів: Янукович тріумфує, Захід загнаний у глухий кут

26/11/2012
Ентоні Т. Салвія
Директор Американського Інституту в Україні

Незважаючи на звинувачення української опозиції у фальсифікаціях парламентських виборів 28 жовтня, західні держави, по великому рахунку, зайнялись іншим. Жодних закликів до ізоляції України, жодних санкцій, – ані суворих ані помірних, – жодної прихованої підтримки кольорових демонстрацій на Майдані Незалежності.

Захід розуміє, що результати українських виборів, які дехто в західних ЗМІ описував як «вільні, але несправедливі» - не були такі вже й несправедливі, щоб поставити під сумнів їх легітимність. Зрештою, остаточні результати не сильно відрізняються від даних екзит-полів. Крім того, стурбованість з приводу виборчого процесу майже відійшла на задній план на фоні перспективи партії Свобода, яку на Заході поширено вважають націоналістичною та антисемітською, - приєднатись до парламентської опозиції.

Захід, тобто США і само собою Європа, не збираються допустити, щоб їх побоювання стосовно виборів (як кінцевого результату, так і процесу вільного і демократичного волевиявлення) ще більше ускладнили ситуацію, яка вже достатньо складна для Європи – невизначеність з тим, що робити з угодою про вільну торгівлю між Україною і ЄС, яка була заморожена в грудні 2011 року у відповідь на ув’язнення Юлії Тимошенко.

Угода про вільну торгівлю, задумана її прихильниками як клин між Києвом і Москвою, насправді, вбиває клин між державами-членами ЄС: північні країни хочуть пред’явити Україні суворі вимоги для укладення угоди, як то звільнення Юлії Тимошенко та швидке впровадження судової реформи, у той час як Чеська Республіка, Литва, Польща, Словаччина не надають великого значення таким попереднім умовам задля того, щоб якнайшвидше затягнути Україну на антиросійський бік.

Політика США щодо України так само неоднозначна. Відносини є коректними, але не надто близькими. Олександр Дж. Мотиль говорить про «цілком і повністю байдуже ставлення до України в американській і, відповідно, західній зовнішній політиці". У тому ж дусі, Тарас Кузьо зазначає: «Адміністрація Президента США Барака Обами та ЄС мають інші пріоритети у себе вдома і за кордоном, і Україна не є одним із них».

Пріоритетом Америки за кордоном є тривала, здається, нескінченна донкіхотська місія реорганізувати Близький Схід (незважаючи на очевидний провал цієї політики і величезні витрати в той час, коли країна балансує на межі банкрутства). Росія, яка охоплює одну шосту частину земної поверхні, межує з Європою, Близьким Сходом, Південною Азією, Китаєм і Японією і володіє великим ядерним арсеналом та незрівнянним багатством природних ресурсів, має величезне значення для Америки і є ключовим фактором для її здатності підтримувати належний світовий порядок.

Оскільки у Вашингтоні (і, відповідно, Брюсселі) Україну завжди сприймали як фішку, якою можна грати проти Москви, у новій стратегічній реальності Україна залишається за бортом. США розглядає Україну строго в контексті своїх більш вагомих відносин з Росією, і більше того, США передали ведення політики стосовно України на користь Європи.

Тим часом Європа не приймає Україну у свої члени, але заставляє обирати між угодою про вільну торгівлю з ЄС, яка дає кілька переваг, і російським Митним союзом, який дає багато переваг. Арешт Юлії і великодушна реакція Європи зіграли на користь Януковича, оскільки це дозволило йому відійти від необґрунтованих вимог Європи, щоб Україна зробила вибір між Брюсселем і Москвою раз і назавжди.

Проте, в кінцевому результаті, Україні доведеться зійти з роздоріжжя і вибирати. На мою думку, якщо вона вибере Європу, то нанесе значної і, можливо, непоправної шкоди своїм відносинам з Москвою, а якщо обере Митний союз, то отримає відчутні переваги, і Європа, і відповідно Сполучені Штати, будуть ставитися до України з новим інтересом і повагою.

У будь-якому разі, Україна за фактом переживає поствиборчий період. Поки не ясно, чи зможе Партія регіонів зорганізувати діючу більшість в новій Раді, і яку ціну готова заплатити опозиція за співпрацю Батьківщини і УДАРу зі Свободою. На міжнародній арені Янукович залишається, принаймні на короткий період, на позиції керманича, американці - здебільшого байдужими, а європейці продовжують шукати підстав, щоб не надавати великого значення порушенням виборчого процесу і ситуації з Тимошенко.