Звинувачення Тимошенко у вбивстві може поставити під загрозу переговори з МВФ

30/01/2013
Ентоні T. Салвія
Директор Американського інституту в Україні

Минулого тижня на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, президент Віктор Янукович назвав європейський вектор "пріоритетним" для України (іншими словами - не маємо нічого проти Росії, просто так склалося, що віддаємо перевагу Європі), і сказав, що країна укладе угоду про вільну торгівлю з Європейським Союзом до листопада цього року, якщо не раніше.

Слід бути обережним, кусаючи єдину руку, яка може вас прогодувати: 26 січня Росія відповіла Україні ляпасом, виставивши рахунок на $ 7 млрд. за порушення газового контракту, який погодила Тимошенко в 2009 році, цим залишивши по собі свій головний політичний спадок.

Це ставить Україну у складне становище, оскільки вона прагне отримати від Міжнародного валютного фонду нові кредити на суму $ 15 млрд., які аж ніяк не є питанням вирішеним і без яких уряд, судячи з усього, не зможе виконувати свої фінансові зобов'язання. Цього тижня до Києва прибула делегація МВФ. Не відомо, чи планують українці просити у них додаткових 7 млрд. дол., щоб оплатити несподіваний рахунок з Росії.

Існують й інші складності: Київ оголосив про свої преференції на користь угоди про вільну торгівлю з Європейським Союзом, а не Митному союзу з Росією на фоні того, що генеральний прокурор назвав Тимошенко підозрюваною у замовному вбивстві Євгена Щербаня у 1996 році.

Уряди двадцяти семи європейських країн, а також Європейський парламент, повинні будуть ратифікувати так звану Угоду про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі і ширшої Угоди про асоціацію, якщо і коли вони будуть підписані. Необхідна одностайність. Як це часто буває, багато з них шоковані і обурені тим, що вони вважають політично мотивованою кампанією проти пані Тимошенко (політика, безумовно, не відіграє жодної ролі у здійсненні правосуддя на Заході).

Висунення звинувачень Тимошенко у вбивстві також ставить під загрозу продовження переговорів Києва з Міжнародним валютним фондом стосовно відновлення кредитування - критично необхідного, якщо Україна хоче мати доступ до глобальних ринків капіталу, платити за зобов’язаннями і мати хоч якусь надію на відновлення економіки.

Україна намагається переконати МВФ відновити кредитування, призупинене в 2011 році за невиконання урядом цілої низки умов, насамперед, скорочення субсидій для побутових споживачів газу. Їй потрібні вливання капіталу для покриття дефіциту поточних статей балансу в розмірі $ 14 млрд. разом з $ 8 млрд. для погашення державного боргу, $ 6 млрд. з яких належить виплатити МВФ! У 2013 році Україна має сплатити МВФ чотири платежі в розмірі $ 1,3 млрд. кожен, причому дата погашення першого платежу настає вже 12 лютого, наступного - 30 квітня. Більше того, для відновлення кредитування МВФ наполягає, щоб Україна виконала дві умови, жодна з яких не є політично привабливою: 1) в шість разів потрібно підняти ціни на газ для українських підприємств і населення і 2) девальвувати гривню, щоб стимулювати експорт і скоротити зростаючий дефіцит на поточних статтях балансу, що є серйозним ударом для українців з доходами, визначеними в доларах.

Крім цих конкретних вимог, з якими Київ, здається, змирився, МВФ і Європа наполягають на проведенні економічних реформ і подальшій лібералізації. За словами Тімоті Еш, керівника департаменту досліджень нових ринків у Standard Bank, Лондон: "Ціною [угоди з МВФ] можуть стати ще більші зобов’язання підтримувати і захищати демократичні стандарти, як того прагнули українці під час Помаранчевої революції".

Добре це чи погано для України - річ спірна, але виникає питання, чим це може приваблювати адміністрацію Януковича. І якщо він дійсно воліє бути з «Європою» і Заходом, чому адміністрація підрізає собі крила, тиснучи у справі Тимошенко.

Цій похмурій картині існує альтернатива, але Україна вперто намагається нею нехтувати. Вона передбачає укладення угоди з Росією, щоб знизити ціни на газ і забезпечити кошти для покриття дефіциту уряду. Безумовно, Росія, як і Європа з МВФ, ставить свою ціну: передати на користь Газпрому українську газотранспортну систему (такого собі «білого слона», тому й втрата невелика) і вступити до Євразійського митного союзу (українські бізнесмени і робітники матимуть більше зиску від вільного доступу до динамічного російськомовного євразійського ринку, ніж від зв’язку з невиліковно хворою Європою).

Віддаючи перевагу європейському вектору, уряд, може, й має рацію, але про це судити важко, бо переговори стосовно Угоди DCFTA проводились в закритому режимі, зміст угоди ніколи не розголошувався, і ЗМІ не проявляли великого інтересу у вивченні даного питання. Як говорив Черчіль, Росія може, і є загадкою, оповитою таємницею всередині ще чогось незбагненного, але стосовно Угоди DCFTA порівняно з Євразійським митним союзом, свої карти розкриває, тоді як Європа цього не робить. Не ясно навіть, чи ратифікує Європа в кінцевому результаті Угоду про асоціацію та Угоду DCFTA.

Все це, вочевидь, неабияк непокоїть прем'єр-міністра Азарова. Судячи з усього, він вбачає зв'язок між справою Тимошенко і напруженими відносинами України як з "Європою," так і МВФ. Ще в жовтні минулого року до того, як прокурор звинуватив Тимошенко у вбивстві, газета Frankfurter Allgemeine писала, що прем'єр-міністр в кулуарах прокоментував, що погіршення відносин України із Заходом та блокування доступу до коштів МВФ викликані тим, як держава веде справу Тимошенко.

Тим часом, він сидить у своєму кабінеті і планує на листопад церемонію підписання угоди, яка може і не відбутись взагалі.