Крах Молдовської «проєвропейської» коаліції розвінчує мниму «історію успіху» «Східного партнерства»

07/03/2013
Джеймс Джордж Джатрас
Заступник директора АІУ

У прес-релізі міністерства закордонних справ Румунії, опублікованому раніше цього року, зазначалося, що Молдова є «історією успіху Східного партнерства», що підтримувало сподівання про те, що Кишиневу вже восени цього року буде запропоновано укласти Угоду про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС). Думка, висловлена міністром закордонних справ Румунії Тітусом Корлецяном, звучала надто сумнівно ще тоді. А 5 березня розвал правлячої проєвропейської коаліції на фоні звинувачень і контрзвинувачень у скандалах і корупції звів нанівець будь-яке уявлення про Молдову як про «успішну» модель європейської інтеграції.

Після краху хиткого коаліційного уряду прем'єр-міністра Влада Філата, Молдова, схоже, готова повернутися у затяжний період політичної безвиході, який вона переживала в період між 2009 і 2012 роками, коли поділений парламент не міг домовитися навіть про обрання президента. Більше того, тепер, на порозі нових виборів, що мають відбутися в червні, немає жодних підстав вважати, що найближчим часом може сформуватися більш стабільна політична ситуація.

Ще більше на перспективу європейської інтеграції Молдови, ніж падіння уряду Філата через вотум недовіри, вплинули хаотичні і скандальні обставини, що лежать в основі цього розвалу. З трьох партій, що утворювали нині розформований уряд «Альянсу за європейську інтеграцію» (АЄІ), одна (Демократична партія Маріана Лупу) проголосувала разом з опозицією комуністів за розпуск уряду, а інша (Ліберальна партія Міхая Гімпу) утрималася від голосування.

Рішення партій правлячої коаліції посприяти розпуску власного уряду не викликає подиву. Коаліція АЄІ, яку охарактеризували як одну рушницю на трьох, похитнулася ще від скандалу навколо смерті на полюванні 34-річного бізнесмена Соріна Пачу у грудні 2012 року, і заклику Філата до Генерального прокурора Валеріу Зубко (призначеного демократами Лупу), якого активіст по боротьбі з мафією звинуватив у вбивстві, піти у відставку. В якості того, що деякі назвали, зустрічним ударом прокурори пред'явили звинувачення міністру фінансів В'ячеславу Негруці (призначеному Ліберально-демократичною партією Філата), а також міністру охорони здоров'я і вищій посадовій особі в податковій адміністрації Молдови за незаконне розпорядження виплатити € 400 000 колезі по Ліберально-демократичній партії.

Як зазначив прихильник «євро-атлантичної» інтеграції Молдови Димітру Мінзарарі з вашингтонської фундації Jamestown Foundation:

  • Молдовська правляча еліта погрузла в безкомпромісній ворожнечі, що нагадує італійську вендету. Насправді, події, які розгортаються в Молдові сьогодні, дуже нагадують провал прозахідних партій кілька років тому в Україні. [. . . ]
  • Однак, найбільший ризик полягає не в тому, що знищення АЄІ перешкоджатиме проекту інтеграції Молдови з ЄС. Насправді, вона стала приреченою ще з того моменту, коли в 2009 році ЄС не вдалося заставити коаліцію АЄІ підтримати проведення необхідних інституційних реформ. Нинішня коаліція АЄІ вражена хворобами корупції і здирництва між керівними посадовими особами всіх трьох партій. Прем'єр-міністр фактично залишився при владі лише через милість коаліційних партій, які через призначених ними міністрів фактично володіють окремими міністерствами. Кожен член партії АЄІ керує підконтрольними міністерствами у феодальний спосіб, через особисті зв'язки, а не на підставі закону. У доповіді провідного молдовського аналітичного центру «Експертна група» підкреслюється надзвичайно низька оцінка роботи молдовських державних установ і найнижча економічна ефективність з 2008 року.

Або, простіше кажучи, рожеві, оманливі висновки чиновників ЄС про те, що Молдова найбільше з-поміж країн Східного партнерства відповідала вимогам для укладення угоди про асоціацію, ніколи не базувалися на фактах. Гучний розвал коаліції АЄІ просто стягнув маску, викривши її недієздатність і недобросовісність.

Навіть якщо після червневих виборів і вдасться сформувати стабільну коаліцію (що аж ніяк не гарантовано) - важко уявити, як Молдова зможе знову відвоювати своє право на угоду про асоціацію. Зрештою, після нещодавнього візиту українського президента Віктора Януковича в Брюссель, Київ отримав те, що можна вважати ультиматумом про те, що він має виконати вимоги ЄС до кінця травня. На яких підставах Кишинів мав би розраховувати на більший проміжок часу?

Нарешті, в основі молдовської затяжної, ендемічної нестабільності є тривалий невирішений "заморожений конфлікт" щодо Придністров'я. Можливо, однією з причин, чому молдовській «проєвропейській» коаліції вдалося видавати за справжні свої заявлені досягнення в боротьбі з корупцією та проведенні відповідно до стандартів ЄС правових реформ, є нереалістичне бажання деяких європейських столиць (особливо Бухареста) «реінтегрувати» Молдову в Румунію разом із Придністров'ям. Це ще одна причина, з якої Київ, що водночас представляє Україну і головує в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), має зайняти активну і конструктивну позицію в переговорному процесі «5 +2» стосовно Придністров'я, який має вирішальне значення для майбутньої стабільності в Молдові.