Східне партнерство: час відмовитися від ідеї, час якої так і не прийшов

20/03/2013
Джеймс Джордж Джатрас
Заступник директора АІУ

Нещодавнє падіння молдовського уряду і заклик провідного європейського видання припинити підтримку Кишинева через корупцію, нецільове використання коштів ЄС і порушення прав людини приводять до висновку, до якого слід було прийти вже давно: фундаментальні прогалини Східного партнерства (СП) Європейського Союзу, що ставили під сумнів його існування з самого початку, нарешті сягнули точки своєї нежиттєздантності. Прийшов час покласти край Східному партнерству заради ЄС і його платників податків, що зараз опинилися у скрутному становищі, а також заради країн «партнерів», здебільшого, України і Молдови.

Від лідера у «верховенстві права» до «однієї з найбільш корумпованих» країн Європи

Слід визнати, ще кілька коротких місяців тому Молдова лідирувала серед країн-партнерів по Східному партнерству у своїх шансах на підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Такі перспективи, за іронією долі, значною мірою базувалися на її вдаваній силі лідера у здійсненні правової реформи та боротьби з корупцією, що проводилися з метою приведення молдовського права у відповідність до стандартів ЄС. Цей імідж було сильно пошкоджено скандалом «Полювання-гейт» у грудні 2012 року та звинуваченнями і контрзвинуваченнями, висунутими колишніми партнерами по коаліції в колишньому прозахідному «Альянсі за європейську інтеграцію» (АЄІ), який розпався 5 березня.

Тепер в доповіді на тему «ЄС закликає переглянути фінансування «корумпованої Молдови», опублікованій в брюссельському журналі The Parliament [Парламент], що висвітлює новини і публікує аналітичний матеріал про ключові питання дебатів в рамках інститутів ЄС, ставиться крапка не лише на рештках пошкодженого іміджу Кишинева, але й загальному підході СП до східних сусідів ЄС. Зокрема, розглядається питання про використання коштів, які ЄС виділив на допомогу країнам СП: спочатку у 2009 році - суму в розмірі 600 млн. євро, яку протягом 2010-2013 років було збільшено до 1,9 млрд. євро. За даними доповіді, найбільшим одержувачем фінансування в рамках СП є Україна, за нею - Молдова з обсягом одержаних коштів 482 млн. євро.

Як зазначається в доповіді, варшавський незалежний аналітичний центр «Співтовариство Східного партнерства», що спеціалізується на даному регіоні, висловив стурбованість з приводу можливого нецільового використання коштів ЄС. За словами представника аналітичного центру, «ЄС виділяє Молдові значні суми за дуже незначний результат з точки зору прогресу країни на шляху реформ. Напрошується питання: навіщо ЄС викидає гроші в чорну діру корупції, коли так багато треба зробити у власних державах-членах ЄС?»

У доповіді також розглядається дестабілізуючий вплив корупції на молдовські фінансові установи та проблеми, що піднімаються молдовською громадською організацією «Асоціація за представницьку демократію» і пов’язані з "тривожною" ситуацією у сфері прав людини, особливо боротьби з організованою злочинністю і торгівлі людьми. З одним із найвищих в Центральній Європі відсотком дітей, що виховуються в спеціалізованих установах, які часто повністю залежать від допомоги дорослих, Молдова є осередком вразливих дітей, що стають жертвами торгівлі людьми. У нещодавній доповіді ОБСЄ підкреслюється нагальна потреба нарощувати зусилля по профілактиці і припиненню торгівлі людьми в Молдові.

Ідея Східного партнерства була хибною з самого початку, –

Нещодавню критику проти Молдови слід розглядати не як вирок щодо цієї країни, - що як і Україна чи будь-яка інша країна, має свої проблеми, а на концептуальні недоліки самого Східного партнерства. Іншими словами, що в Східному партнерстві та його підході до східних сусідів ЄС було такого, що дозволило кричущим недолікам Молдови так довго видаватися її «сильними сторонами», які відповідають критеріям «європейської інтеграції?»

Почнемо з того, що сама концепція "європейської інтеграції" вже була хибною, оскільки фактичне членство в ЄС ніколи не вважалося частиною процесу розвитку Східного партнерства. Як наголошується в доповіді, опублікованій Співтовариством Східного партнерства1 у 2012 році "прямих обіцянок про членство в ЄС не було, на превеликий жаль для деяких партнерів (України, Молдови, Грузії). Натомість, «було б досить справедливо описати позицію ЄС як утримування східних партнерів на відстані, досить близькій до ЄС, щоб вони не відходили від Європи, але й досить далекій, щоб не стали членами ЄС». Якщо висловлюватись менш дипломатично, то політику Східного партнерства можна охарактеризувати як політику «собаки на сіні», яка дозволяє ЄС постійно утримувати східних «партнерів» у підвішеному стані у статусі прохача і перешкоджати їх зв'язкам один з одним і з Росією, зокрема.

Неоднозначність цілей Східного партнерства проявляється і в тому, що до нього ніколи не було повної прихильності з боку всіх членів ЄС, однак воно завжди було улюбленим проектом Швеції і (особливо) Польщі, для яких східні партнери (і Україна, зокрема) виступають "стратегічним" буфером. Навіть Румунія підтримує Східне партнерство лише тому, що переслідує власні цілі щодо Молдови, при цьому віддаючи пріоритет іншим засобам для досягнення тієї самої цілі таким як Організація Чорноморського Економічного Співробітництва. (Аналогічна ініціатива щодо Північної Африки і Близького Сходу «Середземноморський Союз» так само відображає пріоритети Іспанії, Франції та Італії). Певною мірою Східне партнерство можна розглядати як аналог незрозумілого ГУАМ (Грузія-Україна-Азербайджан-Молдова), що користується підтримкою США і має незрозумілу місію безпеки, цінність якої полягає лише в тому, щоб чинити перешкоди Росії.

– А тепер стала карикатурою на саму себе

Не дивно, що Східне партнерство в основному займається тим, що бюрократичний апарат (і особливо апарат ЄС), здається, вміє робити найкраще: проголошувати банальності і розкидатися грошима. Замість того, щоб рухатися до членства в ЄС, Східне партнерство спеціалізується на просуванні ідеї «партнерства рівних зі спільними цінностями», щоб «прискорити політичне об’єднання і поглибити економічну інтеграцію» шляхом досягнення трьох «цілей»: (1) «налагодження нових, глибоких договірних відносин між ЄС та країнами-партнерами», (2) «сприяння мобільності громадян та лібералізації візового режиму в добре контрольованому і безпечному середовищі» та (3) розширення «галузевої співпраці»2 За винятком лібералізації візового режиму (то що ж їх тоді утримує?), жодна звичайна людина, читаючи документацію партнерства, гадки не має, що все це має означати. Як зазначається в доповіді Співтовариства Східного партнерства, цитованій вище, «Росія робить вам пропозицію, від якої не можна відмовитися, в той час як ЄС робить пропозицію, яку ви не можете зрозуміти».

Незважаючи на фінансові проблеми ЄС, розкидання грошей не здається проблемою для Східного партнерства. Насправді, таке враження, що існує обернено пропорційний зв'язок між мізерними досягненнями СП і інтенсивністю їх пропаганди і звеличення. Наприклад, портал EastBook, що фінансується Міністерством закордонних справ Польщі і Національним фондом підтримки демократії США, пропонує широкий спектр матеріалів: від дискусії європейських лідерів на тему «Східне партнерство чотири роки потому: успіх чи невдача» (вони самі не впевнені) до актуальних досліджень спільних європейських цінностей - «Чи є сексизм проблемою серед гомосексуалістів у країнах СНД?» (мабуть, домашнє насильство між партнерами-лесбійками залишається «під подвійним гнітом сексизму, з боку гомофобної громадськості і з боку своїх толерантних до гомосексуалізму співвітчизників».)

Так само, якась собі організація під назвою «Інфоцентр європейського сусідства», якою керують кіпрська та італійська фірми зі зв’язків з громадськістю за угодою з Європейською комісією, штампує матеріал як для Східного партнерства ("EuroEAST"), так і Середземноморського союзу ("EuroMED"). EuroEAST пропонує, мабуть, найгірший коли-небудь зроблений мультиплікаційний фільм «Опудало», гордо рекламований під банальною назвою «Сусіди встановлюють зв’язки», який буквально треба побачити, щоб в це повірити. (Якщо порівнювати, матеріали спорідненого ресурсу EuroMED нічим не кращі. Одна стаття радо повідомляє, що після падіння режиму Каддафі «лівійські організації змогли швидко виправити шкоду, нанесену демократичному громадянському суспільству. На сьогодні зареєструвалося понад 300 організацій громадянського суспільства, які проходять навчальні програми, щоб сприяти процесу державотворення і переходу до демократичного правління. ЄС відреагував швидко на підтримку лівійського народу». EuroMED очевидно вважає менш вартим уваги повернення в Бенгазі пов'язаного з Аль-Каїдою угрупування Ансар аль-Шаріат з благословення режиму, що прийшов до влади за підтримки НАТО).

Коли ініціатива досягла нездоланної прірви між реальністю і пропагандою - прірви на кшталт радянських заяв про досягнення «реального соціалізму» в епоху брежнєвського застою – настав час, щоб покласти цьому край. Східне партнерство, ставши карикатурою на самого себе, якраз сягло таких неймовірних висот.

+++++++++++++++++++++++

1. “Східне партнерство і головування Данії в ЄС: опинившись між реалізмом і розчаруванням," Пітер Мунк Йєнсен, 11 квітня 2012 року http://www.easternpartnership.org/publication/politics/2012-04-11/eastern-partnership-and-danish-eu-presidency-caught-between-realism- 2. Спільне звернення до Європейського парламенту, Європейської Ради, Європейського економічного і соціального комітету і Комітету регіонів. Східне партнерство: путівник до саміту, що відбудеться восени 2013 року. Брюссель, 15.5.2012. http://ec.europa.eu/world/enp/docs/2012_enp_pack/e_pship_roadmap_en.pdf

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++