Стаття 39 угоди про асоціацію між Україною та ЄС: життєво важлива для незалежності й процвітання України

02/08/2013
Ентоні Салвія
Директор АІУ

Міністр закордонних справ Леонід Кожара заявив у інтерв'ю 25 липня Інтерфакс-Україна, що Київ вже на межі дотримання умов Брюсселя для підписання двосторонньої Угоди про асоціацію в листопаді у Вільнюсі: «Україна разом із Європейською комісією, розробила план дій, що реалізується наразі. Цей план дій майже реалізовано на 95%; залишилося лише кілька проблемних питань, які, я думаю, ми зможемо вирішити у вересні місяці».

Чому ж тоді європейські високопосадовці розходяться у думці із приводу того, підписувати чи не підписувати Угоду з Україною? Деякі держави-члени (наприклад Литва, Польща і Швеція) вбачають в Угоді про асоціацію чудову можливість завдати удару інтересам Росії й не допускають навіть думки про те, щоб такі дріб’язкові проблеми, як доля пані Тимошенко, могли стати на шляху такого важливого геостратегічного кроку, інші країни (наприклад, Німеччина), беручи до уваги сумний досвід Болгарії, Кіпру та Румунії у складі ЄС, наполягають, на тому, що Україна спочатку повинна перейняти європейські цінності як прелюдію до тісніших стосунків із ЄС.

Якби Україна демонструвала суттєве виконання вимог Європи, на що вказують слова пана Кожари, шлях до церемонії підписання у листопаді було б відкрито. Однак міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкевічюс, слова якого наводить Інтерфакс-Україна від 23 липня, говорить про зворотне: "Немає консенсусу. Але це не найбільша проблема. Найголовніше, що нам потрібно зробити, це поставити потяг на рейки й відправити його в обраному нами напрямку... Якщо є прогрес у реалізації, ситуація зміниться ... Найголовніше - зробити цей процес незворотнім".

Іншими словами, Європа повинна взяти на себе відповідальність й диктувати свої умови Україні. Можна сперечатися про те, добре це чи погано, але важко уявити, що все це вирішиться до кінця вересня.

Цікаво, що Кожара у тому ж інтерв'ю 25 липня, говорив про те, що Україна має намір продовжити інтеграцію до Євразійського митного союзу. Чи це твердження мало на меті лише заспокоїти Москву, або це була серйозна заява про те, що Україна хоче зберегти за собою можливість стратегічного вибору? Якщо пощастить, то останнє.

В Угоді про асоціацію європейці візьмуть на себе більшу частину національної економіки (що буде супроводжуватися скороченням більшості робітників, коли Європа буде скуповувати чи закривати галузі, які вона вважатиме неефективними), не буде жодного відчутного підйому для українського експорту, тому що: (1) Європа у кращому випадку перебуває у стані економічної стагнації (2) європейці не хочуть нічого із того, що виробляє Україна (3) дискримінаційні Тарифи ЄС буде повністю знято тільки у 2023 році; тарифну завісу буде опущено для української продукції, призначеної для найбільших ринків країни (Росії та СНД), відповідно до Розділу II, відбудеться «поступова конвергенція із зовнішніх питань і питань безпеки для більш глибокого залучення України до Європейської зони безпеки (іншими словами, прийняти статус неприєднання й надати беззастережну підтримку блискучим ініціативам, таким як допомога радикальним ісламістам у Сирії, те, чим зараз займаються США, Британія та ЄС); і на цьому перелік речей, що зовсім не належать до національних інтересів України, не закінчується.

Що стосується Януковича, можна було б думати, що він вважає за краще не бути обтяженим таким політичним багажем перед початком своєї передвиборчої кампанії.

На щастя для України (і для Януковича), є один вихід - Стаття 39 Угоди про асоціацію. Вона дозволяє зберегти пиріг, при цьому з’ївши його: Україна може одночасно бути і в Європейській зоні вільної торгівлі, і у Митному союзі. Статтю «Про угоди із іншими країнами» неможливо сформулювати більш чітко: «Угода не повинна перешкоджати продовженню дії або створенню митних союзів, зон вільної торгівлі або домовленостей про прикордонний рух, окрім тих випадків, коли вони вступають у протиріччя із торговими угодами, встановленими цією Угодою».

Європа може скільки завгодно обурюватися будь-якими кроками Києва у напрямку приєднання до Митного союзу, але тоді лише від неї буде залежати чи дати відмову підписанню Угоди про асоціацію. Навіть якщо Європа наважиться на цей крок, то Януковичу буде ні холодно, ні жарко, адже у будь-якому випадку Угода про асоціацію не містить відчутних переваг для України. У Митному союзі ваші вітчизняні виробники отримують безперешкодний доступ до зростаючого євразійського ринку, що налічує 160 мільйонів споживачів. Це може стати потужним рушієм, що виведе економіку зі стану млявої депресії. Відповідне зниження ціни на газ й скасування мита на імпорт сильно полегшить виконання вимог МВФ без необхідності наносити удари по внутрішніх споживачах енергії та спустошувати пенсійні фонди.

А найголовніше, можна буде вийти до виборців України й сказати, що виконали свою обіцянку про багатовекторність політики, що є співзвучним до статусу України як європейської держави, що має прикордонне положення між Європою та Азією. Ви діяли так, що не дали Україні стати пішаком у великій грі амбіцій інших держав. Ви чинили опір повністю необґрунтованим наполяганням інших зробити вибір між ворогуючими партнерами, тому що ви інстинктивно розуміли, що такий вибір буде не в інтересах України і що лише обравши Угоду про асоціацію та Митний союз, Україна може зіграти ключову роль в остаточному завершенні холодної війни - воістину історичне досягнення.

Чи може цей сценарій спрацювати й чи спрацює? Представник України у Євразійському митному союзі й екс-міністр економіки Віктор Суслов сказав, що відповідно до статті 39 Україна має повне право вступати у Митний союз – якщо таке членство чи не суперечить зобов'язанням, узятим згідно із Угодою про асоціацію. За його словами ці дві торговельні угоди суперечать одна одній лише у деяких технічних моментах і що це лише питання політичного вибору з боку Києва.

З моменту свого обрання головою держави у 2010 році, Віктор Янукович старанно уникав ситуації, коли його - і Україну – може бути загнано у глухий кут. Для блага України, і його власного політичного добробуту, для Януковича корисною порадою буде продовжувати в тому ж дусі.