Від утилізаційного збору до заклику ВО Свободи до приєднання Придністров'я і все ще ув'язненої Тимошенко - у Брюсселя з'явилися нові приводи для сумнівів у готовності України для Європи?

15/08/2013
Ентоні Т.Салвія
Директор Американського інституту в Україні

Під час свого недавнього візиту до Німеччини з метою отримання підтримки намірів України стати асоційованим членом ЄС, віце-прем'єр міністр Арбузов назвав Європу "цивілізованим вибором" Києва. Таке оптимістичне й доволі спрощене бачення Європи й вибору України наштовхує на питання: а чи відчуває Європа те саме стосовно України?

Розвиток останніх подій в Україні змушує Брюссель засумніватися у надійності країни як партнера у Європейському проекті, у якого вже достатньо проблем:

  • Недавній удар Києва по тарифах - у формі «утилізаційного збору» на автомобілі, імпортовані з ЄС - не на жарт «розлютив» Брюссель, про що писали у Financial Times.
  • Олег Царьов, депутат Верховної Ради України й радник прем'єр міністра Азарова, нещодавно поставив під питання сумісність Угоди про асоціацію та Конституції України й висловив необхідність внести конституційні поправки до того, як угода набуде чинності. Роздратованість Брюсселя досягла такого рівня, що президент Янукович нібито вважав необхідним особисто зв'язатися із відповідальним посадовцем із ЄС, щоб згладити гострі кути.
  • Тимошенко продовжує перебувати в ув'язненні, при цьому Янукович не подає явних ознак бажання її звільнити. Це насамперед розлючує Брюссель, адже саме її арешт у 2010 році, відразу після того, як Київ і Брюссель ініціювали Угоду про асоціацію, не дав ходу швидкому підписанню й призвів до нинішньої тупикової ситуації.

І лише для демонстрації того, що адміністрація Януковича не єдина, хто трощить плани Брюсселя, депутат партії ВО Свобода Верховної Ради України Едуард Леонов закликав Київ приєднати до себе Придністров'я у випадку, якщо Румунія поглине Молдову. Подібна ситуація ускладнює тонкі дипломатичні маневри й підриває зусилля Німеччини вирішити питання, яке безпосередньо асоціюють із Канцлером Меркель.

Висвітлення у Financial Times прийняття «утилізаційного збору» на імпорт машин іноземних виробників - тариф, який було спроектовано з метою захисту внутрішніх автовиробників - говорить про те, як Європа бачить Україну та її перспективи стати кандидатом на членство у ЄС.

Європейські урядовці, як стверджують, були «у нестямі». Financial Times розглядає тариф як «ще одну загрозу, що знижує шанси на підписання запланованих на осінь угод про асоціацію та зону вільної торгівлі із ЄС».

Газета наводить коментар Київського інвестиційного банку Concorde Capital: «Найцікавіше у цій ситуації, це незворушність Януковича, що служить черговим доказом його бажання перевірити межу терпіння ЄС у вибиванні максимальної кількості поступок перед тим, як підписати Угоду про асоціацію».

Чи справді Янукович чекає поступок від Європи? Як така, Угода про асоціацію практично не містить відчутних переваг для України. Це означає, що Україні потрібні більш ніж значні поступки в угоді для компенсації тих переваг, яких вона позбавляється, відмовляючись - через (надмірну) наполегливість Європи - від членства у московському Євразійському Митному Союзі.

Concorde Capital стверджує, що «утилізаційний збір» - це «результат відчайдушного пошуку державою надходжень до держбюджету, який практично вже на нулі».

Як би там не було, але єдине джерело відчутного доходу для України, подобається комусь це чи ні, - це Росія. Членство у Митному Союзі призведе до зняття тарифів на імпорт газу й зниження цін на газ. Це також призведе до зростання податкових надходжень, бо українські виробники вийдуть на зростаючий ринок із охопленням у 160 мільйонів осіб, які природним чином схильні купувати українські товари та послуги. Це покладе край київському дефіциту готівкових та кредитних коштів. Але Європа забороняє Києву підписувати договір із Росією.

Якщо, як припускає Concorde Capital, Янукович прагне отримати «поступки» від Європи, єдине, що зможе компенсувати чистий збиток України від підписання Угоди про асоціацію, так це якщо Брюссель дозволить Києву апелювати до Статті 39 Угоди про Асоціацію, яка дослівно «не стане перешкодою для підтримки й утворення митних союзів, зон вільної торгівлі домовленостей про прикордонну торгівлю, якщо вони не вступають у конфлікт із торговими домовленостями, прописаними у цій Угоді» (екс-міністр економіки Віктор Суслов заявив, що є це мінімум).

Газета Financial Times необережно розголошує, що насправді на кону у Європи і це не має нічого спільного із автомобільним експортом:

Підписання [Угоди про асоціацію та супутнього договору про зону вільної торгівлі] серйозно послабить вплив Москви на Київ, визначаючи його чіткий курс на Євроінтеграцію. Але домовленості вже були під питанням після арешту лідера опозиції Юлії Тимошенко. Тепер же запитань з'явилося ще більше».

Ось цим все і сказано. Усе зводиться до того, щоб втягнути Україну в антиросійський табір, добре це для неї чи ні. Якби Брюссель дозволив Україні укласти договір із Росією, Києву не довелося б вдаватися до таких методів стимуляції надходжень до скарбниці, як «утилізаційний збір», який шкодить інтересам Європи, а коли хтось шкодить інтересам Європи, то він виглядає поганим європейцем й невідповідним партнером.

Виходить замкнене коло, що нагадує газові війни, коли Європа вимагала від Росії припинити виборчі пільги для України, нібито тому що це спотворює ринкові ціни. Росія не піддалася, але зважаючи на тодішню політику Києва, спрямовану на вступ до НАТО, незабаром усвідомила, що не має сенсу підтримувати пільгову ціну для України, якщо Київ має намір вступати до ворожого військового блоку. Європа (як і США) помилково звинувачувала Росію у розпалюванні газової війни, не визнаючи своєї власної провини.

Деякі європейці сумніваються, чи зможе Україна стати відповідним партнером, але Брюсселю варто звернути увагу на протиріччя, які випливають з його ж законів. Це відбувається через те, що Брюссельські відомства, що принципово не несуть відповідальності за свої рішення, покладаються на американські принципи у міжнародних відносинах, вчиняючи майже так само, як поплічники Вашингтона.

Моральність Європейського проекту завжди полягала у просуванні миру між колишніми ворогами, і транс-континентального економічного співробітництва, і безпеки. Але політика Європи - як і політика Америки - в останні роки збилася зі шляху, блукаючи у пошуках «Небувандії», ідеологічної утопії, яку блогери часто згадують як ССША та ЄССР (за аналогією до СРСР).

У пошуках можливості вбити клин між Україною та Росією, Європа зраджує спадщину великих засновників - Аденауер і де Голля й нічого хорошого із цього не вийде.