Пенсійна реформа болісна, але необхідна - до того ж є правильним політичним кроком
Прийняття Верховною Радою закону про непопулярну пенсійну реформу ставить Президента Віктора Януковича перед класичним вибором «і так зле, і так недобре». З одного боку, якщо він підпише закон, це може ще більше підірвати і так ослаблену популярність Партії регіонів (ПР), і перш за все, серед її головного електорату у східній Україні, де все ще поширені соціалістичні поняття про економічне благополуччя. З іншого боку, мало хто сумнівається в недієздатності існуючої системи пенсійного забезпечення, яка з’їдає 18 відсотків ВВП України і має один з найгірших показників у світі у співвідношенні пенсіонерів до платників (9 до 10). Подобається це комусь, чи ні, але пенсійна реформа є головною вимогою Міжнародного валютного фонду (МВФ) для надання наступного траншу в розмірі $1,5 млрд. в рамках кредитного пакету МВФ в $15 млрд.
За найсприятливіших обставин для Януковича це все одно ризикований крок, який він може пояснити тим, що МФВ взяв його за горло. Невиконання вимог МВФ і відповідне зниження кредитного рейтингу України зведе на нівець його попередні успіхи в отриманні подальшої кредитної підтримки для України і закриє перспективи для кредитування і інвестицій. Без сумніву, обставини далеко не найкращі на фоні дій уряду ПР на багатьох фронтах, що виглядають як непослідовні тактичні метання: відмовляється вступити в Митний союз, очолюваний Москвою, заперечує можливість злиття Газпрому і Нафтогазу, виступає проти Південного потоку і відступає від обіцянок своєму головному електорату (зокрема, підняти статус російської мови до рівня державної), марно намагаючись здобути голоси на заході України.
Проте стосовно МВФ і пенсій Янукович, нібито, проводить правильну політику. По-перше, він змусив своїх опонентів провести межу в боротьбі, на виграш в якій вони вже не можуть розраховувати. Опозиція, і Блок Юлії Тимошенко зокрема, фактично визнали, що оскарження неконституційності методу голосування Радою, що використовується для «встановлення» (як вони перебільшено кажуть) «пенсійного геноциду», не має перспектив. Більше того, очевидно те, що вони також не мають відповіді на проблему: цифри говорять самі за себе, і терпіння МВФ небезмежне. По-друге, незважаючи на те, що деякі союзники ПР такі як Комуністична партія також виступають проти реформаторського закону, це навряд чи призведе до серйозної чи остаточної втрати Януковичем домінування в законодавчому органі. По-третє, що стосується електоральної бази ПР, то хоч пенсійна реформа і є гіркою пігулкою, її прийняття зараз може допомогти обійти грецький сценарій безладів, що міг би виникнути в результаті повного колапсу або пенсійної системи, або економіки через неможливість залучати іноземні кредити і інвестиції.
В цьому плані Україна може деякою мірою втішатися тим, що вона не одна б’ється в агонії. Принаймні, Київ має можливість приймати суверенні рішення про свій бюджет - звичайно, під тиском, але не так як, наприклад, Афіни, що навіть не можуть контролювати вартість своєї валюти, а змушені механічно підпорядковуватись диктату Брюсселя, Вашингтона і міжнародних банківських установ. Навіть Сполучені Штати, чиї платники податків забезпечують більшу частину засобів МВФ, повинні вислуховувати принизливі попередження Крістін Лагард на адресу Вашингтона про «дійсно неприємні наслідки» у випадку, якщо до 2 серпня Президент Барак Обама і Конгрес не зможуть дійти згоди про підвищення ліміту державного боргу США вище теперішнього рівня в 14,3 трильйонів. У будь-якому разі Київ може втішатись тим, що реформа (як її описала базована в Києві компанія Dragon Capital в повідомленні інвесторам) «є величезним зрушенням для забезпечення самодостатнього розвитку державних фінансів України, а також покращує перспективи виплати наступних траншів кредиту МВФ. Крім того, закон закладає основу для введення другого рівня пенсійної реформи, який вважається критично важливим для розвитку внутрішнього фінансового ринку».
Посилання на внутрішній фінансовий ринок є не випадковим. За кожною умовою кредитування неминуче слідує інша, так само як за літом незадовго наступає зима. Минулого року Київ підняв ціни на газ для населення для отримання перших двох траншів на загальну суму $3,4 млрд. Щойно прийнята пенсійна реформа дозволить розморозити платежі з цього траншу, проте очікується, що МВФ буде твердо стояти на своїй головній і остаточній умові підвищення внутрішніх газових тарифів. В країні, де пенсії становлять приблизно $100-140 в місяць, і жалюгідний стан економіки і надалі відображається в чи не найнижчих у Східній Європі рівнях заробітної плати, тривалості та якості життя, Янукович не може собі дозволити підвищення цін на паливо невдовзі після його важкої перемоги в пенсійній реформі. Це ще раз показує небезпеку подальшого затягування з прийняттям рішень по пріоритетних економічних питаннях і демонструє необхідність того, щоб Київ припинив переслідувати міражі швидкого приєднання до ЄС (який і сам переживає кризу), і натомість піти на укладення з Москвою непростої угоди для вступу в Митний союз та злиття Газпрому і Нафтогазу в обмін на енергетичну безпеку і доступність. Від цього залежить не лише доля економіки України, а й ПР.