Після Брюсселя статус угоди Україна-ЄС все ще невідомий
Саміт Україна-ЄС прийшов і пішов, а перспектива підписання і ратифікації Брюсселем Угоди про асоціацію з Києвом залишається похмурою, як ніколи.
Вторячи заявам чиновників ЄС, зробленим ще кілька тижнів до саміту, заключне комюніке викладає умови для успішного укладення договору:
Україна повинна вдатися до "рішучих заходів" і домогтися "відчутного прогресу" в напрямку утвердження верховенства права, реформування виборчої системи та ухвалення європейських стандартів у різних сферах (енергетичній політиці, формуванні сприятливішого інвестиційного клімату тощо).
Це важке завдання, і Брюссель хоче, щоб Київ виконав його до травня цього року - тобто, за три місяці. Виконає? А можливо це?
Деякі коментатори ставлять під сумнів здатність Києва виконати вимоги Європи. Польський експерт з питань закордонних справ Адам Бальцер з Центру європейської стратегії у Варшаві вважає, що звинувачення, висунуті пані Тимошенко у вбивстві, будуть залишатися каменем спотикання.
"Якщо її не випустять, важко собі уявити, щоб деякі європейські держави, які займають принципову позицію з дотримання прав людини, змінили свою думку".
Однією з таких держав є Німеччина. Ребекка Хармс, член Європейського парламенту від Німеччини і співголова фракції зелених, заявила, що адміністрація Януковича "марнує" шанси України підписати угоду про асоціацію.
"Замість того щоб укріплювати верховенство права, - сказала вона, - ситуація лише погіршується." Посилаючись на нові звинувачення проти пані Тимошенко, вона заявила: "В таких умовах ЄС аж ніяк не може укласти угоду про асоціацію з Україною."
Престижний щотижневик The Economist називає очікування Брюсселя про здійснення в Україні значних реформ до травня "нереалістичними" і говорить, що якби Європа підписала угоду за відсутності реформ, то це "стало б суттєвою відмовою [ЄС] від своїх принципів і самої ідеї, що ЄС може встановлювати умови співпраці".
При цьому, The Economist далі зазначає, Віктор Янукович «має рішучий намір викрити блеф Європи", сподіваючись, що Брюссель радше поступиться своїми вимогами, аніж допустить, щоб Київ наблизився до підтримуваного Москвою Євразійського митного союзу.
У журналі йдеться, що Янукович "може, й правий, але лише тому, що існує можливість підписання угоди, а потім її не ратифікації до виконання певних умов".
На нещодавньому круглому столі у Києві, організованому Американським інститутом в Україні, було висловлено спільну думку, що це цілком може бути кінцевим результатом - підписання з подальшою невизначеністю навколо ратифікації.
Що стосується української опозиції, то вона хоче підписувати Угоду про асоціацію (навіть незважаючи на те, що її формальний лідер, пані Тимошенко, й надалі перебуває у в'язниці), виходячи з того, що, за словами видання, "він [тобто Янукович] не буде бути при владі вічно". Іншими словами, навіщо ж заважати правам людини і демократії завдати удару по Москві тепер, коли у нас є шанс?
Арсеній Яценюк висловив думку, що європейські цінності більш важливі для України, ніж російський газ. Цитую його слова: «Нам потрібні не ціни на газ. Нам потрібні цінності".
Минулого тижня Україні нагадали про те, що Європа має на увазі під "цінностями" цими днями.
Недержавна організація Human Rights Watch засудила законопроект, що знаходиться на розгляді у Верховній Раді, який, з-поміж іншого, забороняє виробництво, публікацію та поширення матеріалів, що пропагують гомосексуалізм, і закликала Європейський Союз наполягти на тому, щоб адміністрація Януковича виступила проти цього закону, засудила гомофобію і забезпечила захист учасникам заходів, спрямованих на пропаганду гомосексуальних, лесбійських, а також транссексуальних практик.
От вам і демократія, свобода слова і право на захист традиційних моральних цінностей. Сьогодні західні цінності мають мало спільного з "демократією", і багато спільного з прогресивною ідеологією.
Чи закриє очі Європа на недоліки України і підпише Угоду про асоціацію в будь-якому випадку для того, щоб просувати свої економічні інтереси в Україні, продовжувати демонструвати життєздатність європейського проекту (незважаючи на всі можливі докази про протилежне), підтримувати неминучість євроатлантичної орієнтації колишніх радянських республік, і, понад усе, завдати різкого удару по Москві?
Чи Європа поступить благородно і відстоюватиме те, що залишилося від її демократичних цінностей? Чи наполягатиме вона на тому, щоб Україна робила значущі кроки для приведення її судових і політичних стандартів у відповідність до її стандартів, перш ніж дозволить їй наблизитися до неї ще на дюйм?
Час покаже - і покаже досить скоро.