Чи є Угода про асоціацію з ЄС найкращим варіантом для Молдови?
До кінця цього року Молдова, як і Україна, сподівається укласти з Європейським Союзом Угоду про асоціацію, в тому числі так звану Угоду про створення глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі.
На минулих вихідних у телефонній розмові молдовський прем'єр-міністр Влад Філат і президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу привітали успіхи, досягнуті у переговорах на сьогоднішній день.
Філат: " Сподіваємося, що в березні ми завершимо переговори щодо Угоди про асоціацію, щоб бути підготовленими до Вільнюського саміту "Східного партнерства".
Угоду про асоціацію представлено як подію тисячоліття для Молдови - але чи так це? Туреччина також так думала, коли у 1964 році вела переговори з Брюсселем стосовно такої угоди, але згодом пошкодувала про це, коли турецькі підприємства виявились витиснутими своїми європейськими конкурентами. Сорок дев'ять років по тому Туреччина аж ніяк не наблизилася до повноправного членства, а можливо, вже й втратила інтерес.
Економіка Молдови слабка: американське рейтингове агентство Moody `s присвоїло державним облігаціям Молдови зовсім не вражаючий рейтинг B3. Він відображає "дуже низьку стійкість економіки та помірний рівень фінансової стійкості держави ".
Далі Moody `s зазначає: "дуже низький економічний потенціал Молдови пояснюється (і) дуже низьким показником ВВП на душу населення [Молдова з доходом на душу населення $ 1 980 є найбіднішою країною Європи, залишаючись далеко позаду Албанії і України]; (іі) маломасштабною економікою [Придністров'я відійшовши забрало з собою велику частину промисловості Молдови, в результаті чого тепер країна є здебільшого експортером вина, коньяку і сільськогосподарської продукції такої як цукровий буряк; сільськогосподарська продукція становить 41% експорту]; (ііі) високою залежністю від грошових переказів заробітчан [в 2011 році перекази від чималої кількості молдаван, які виїхали в Європу і Росію, склали 20% ВВП Молдови; в міру економічного спаду Європи ці цифри знизилися, хоча дані втрати були дещо компенсовані зростанням російського ринку праці], і (iv) обмеженим подальшим потенціалом росту [європейцям не бракує вина, коньяку чи сільськогосподарської продукції, і нема ніяких свідчень про те, що вони прагнуть імпортувати їх молдовські аналоги]."
Тим часом Європа, яка нібито і є рушійною силою, що тягне Молдову до світлого майбутнього і процвітання, охоплена кризою, що викликана надмірним державним боргом, роздутими соціальними витратами, скороченням чисельності населення, стагнацією глобального попиту і посиленням націоналізму.
Відносно невеликий прошарок населення - німці та інші північноєвропейські платники податків - утримують на собі всю цю "воскову кулю", але вже ледве витримують: Великобританія планує провести референдум з питання про можливий вихід.
Прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон дуже філігранно висловив дилему Європи: "На Європу припадає 50% світових витрат на соціальні пільги, 25% світового ВВП та 7% населення світу. Це не зовсім вірна формула для світлого майбутнього ".
Може, у Молдови є кращий варіант? Хоча Україна теж веде переговори щодо Угоди про асоціацію з ЄС, вона, безумовно, знає про багато відчутних переваг, які пропонуються підтримуваним Москвою Євразійським митним союзом, і розривається між цими двома варіантами. Москва виключає будь-яку часткову асоціацію з Митним союзом; і поступаючи мудро, Москва і Київ продовжують переговори.
Може, Кишиневу слід робити те ж саме. Молдовські підприємства і робітники мали б більше вигод, експортуючи на зростаючий євразійський ринок з російськомовним населенням кількістю 160 млн. чол., ніж намагаючись продавати вино італійцям і коньяк французам. Щороку російський ринок росте на 3%, в той час як в Єврозона скорочується на 0,6%. Відносно сильна економіка Росії не є тимчасовим явищем. З 2000 року до початку світової кризи в 2008 році, середньорічний темп росту в Європейському Союзі коливався в районі 2%, тоді як в Росії він в середньому складав біля 7%. Вже довший час Європа характеризується низькими або взагалі нульовими темпами росту.
Також привабливим для Молдови є відсутність у Росії державного боргу (всього 9% від ВВП в порівнянні з 87,3% в Єврозоні та 103% у США). Це, разом з доходами від енергоносіїв, робить її більш ймовірним джерелом можливої економічної допомоги, аніж фінансово знесилена Європою.
І є ще одна потенційна вигода: такий крок міг би посприяти вирішенню питання про статус Придністров'я. Це значно посприяло б зміцненню довіри як в Тирасполі, так і Москві.
Подивімося правді в очі, Європа не має наміру пропонувати Молдові повне членство. Вона лише махає угодою про асоціацію перед завороженими очима Кишинева з тим, щоб підтримувати його євроатлантичну орієнтацію і тим самим завдавати удару по Москві.
Але така політика може лише увічнити поділ Молдови. Молдова офіційно підтримує політику нейтралітету. І це правильна політика у зв'язку з наявністю в Придністров'ї 1500 російських військовослужбовців, а також інших факторів: 170.000 громадян, що проживають на цій території, мають російські паспорти; 90% молдовського імпорту енергоносіїв йде з Росії, 28,2% молдовського експорту споживає Росія, і лише наступним за обсягом експортним ринком з показником 16,9% є Румунія. Вона також має широкі культурні зв'язки з Росією.
У вересні минулого року прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв висунув Молдові пропозицію приєднатися до Євразійського митного союзу, а міністр енергетики Росії Олександр Новак запропонував нижчі ціни на російські енергоносії. Звичайно, пропозиція Росії має свою ціну - Молдова повинна відмовитися від своїх планів європейської інтеграції.
Враховуючи всі ці обставини, даний варіант може бути навіть дуже привабливим у порівнянні з альтернативою.