Зміна електорату Януковичу не допоможе
Нещодавнє опитування політичних уподобань українців показало два дивовижно схожих, на перший погляд, результати:
Перший: «Кожен п'ятий українець готовий проголосувати за Януковича» – у дослідженні, проведеному Research & Branding Group у другій половині вересня, Президент Янукович очолив список потенційних кандидатів у президенти. Приблизно один із п'яти (20.8%) виборців віддали б свій голос за нього, якби вибори відбулися цієї неділі, 6-го жовтня.
Другий: «Янукович більше за всіх зробив для підписання Угоди про асоціацію із ЄС, переконаний кожен п'ятий українець». У цьому ж опитуванні приблизно така сама кількість респондентів (19%) заявила, що В. Янукович більше за всіх українських політиків зробив для підписання Угоди про асоціацію із ЄС (питання про те, чи буде взагалі підписано Угоду, в опитуванні не озвучується).
Хоча обидва результати, що ілюструють позицію близько 20% населення країни, щодо відносно схожих питань, приблизно рівні, виникає питання: чи йдеться про одні й ті самі 20% українців?
За всією ймовірністю - ні, й існує мало ознак того, що 20% респондентів обох блоків перетинаються.
Тобто, простіше кажучи, ті, хто висловив підтримку Януковичу за прогрес із ЄС й ті, хто віддав би за нього свій голос на президентських виборах - це різні люди.
Стосовно кожного п’ятого українця, який проголосував би за Януковича, то більшість з них, що вельми очікувано – представники південної й східної частин України. (Згідно із опитуванням Research & Branding Group - 29,2% на сході й 27,9% на півдні. У центральній частині України Янукович практично зрівнявся із Кличком - 16,2% й 15% відповідно, у Юлії Тимошенко - 14.8%. На заході, що не дивно, у Януковича лише 10.3% підтримки, де він поступається Кличко й Арсенію Яценюку.)
Вищезгаданих виборців Януковича можна розглядати як залишки колись вирішальної більшості на сході й півдні країни, які у 2010 році складали 71-90% й 60-78% відповідно. Примітно, що у результатах дослідження Research & Branding Group, підтримка Януковича як особистості нижча за підтримку Партії Регіонів, яка становить 32.2% на сході й 30.9% на півдні. Ця частина населення найменше здатна схвалити проєвропейську політику, завдяки якій Янукович отримує підтримку в іншому блоці дослідження. Особливо на сході країни, де неконкурентоспроможні галузі можуть не вижити в умовах Зони Вільної Торгівлі з ЄС і, відповідно, докоряти за це Януковичу, більш ніж схвалювати його політику.
У тій частині дослідження, де йдеться про те, хто з політиків найбільш відповідальний за проєвропейський шлях України лідирує Янукович – 19%, вдвічі більше за результат його найближчого суперника Яценюка – 7%. Не зважаючи на те, що цей результат дослідження не розбитий географічно, нескладно здогадатися, що велика частина підтримки тут надходить не від традиційного оплоту Партії Регіонів. Навпаки, така реакція може надходити від найбільш проєвропейської частини населення країни, яка аплодує будь-якому крокові до Європи – навіть якщо його робить Янукович.
Це не означає, що вони будуть голосувати за нього. І якщо Угоду буде підписано, ще не відомо, чи віддадуть за нього голос на виборах у «Європейській Україні» у 2015 році ті, хто надав йому перевагу сьогодні.
Правило номер один американської політики проголошує: захищай свiй електорат. Ніколи не відсторонюй виборців, які завжди підтримували тебе, у надії залучення людей, які ніколи не голосували за тебе.
Здається, саме це правило Янукович і його команда проігнорували, відходячи від своїх найбільш лояльних прихильників у гонитві за безперспективним, з точки зору виборів, західним електоратом. Залишаючи осторонь сумнівні економічні вигоди проєвропейського курсу, такий політичний стан речей може спричинити проблеми для Януковича й Партії Регіонів у майбутньому.