Партія ліберал-демократів Молдови допомогла Комуністам повернутися до влади
Кожна подія у тривалій політичній кризі Молдови здається ще більш дивною, ніж попередня. Із останнього - «шлюб за розрахунком» між провідною партією про-Європейської коаліції, що не склалася, та комуністами.
Спостереження за політичним дробленням в Кишиневі подібне до спостереженням за поїздом, який розвалюється в уповільненому режимі. Спочатку був «мисливський» скандал, коли в грудні 2012 року на полюванні внаслідок нещасного випадку було застрелено бізнесмена Соріна Пачу, із подальшим приховуванням за участю високопоставлених чиновників міністерства юстиції. Потім відбулося падіння уряду прем'єр-міністра Влада Філата та його ліберал-демократичної партії у березні 2013 року. Потім, у квітні 2013 року, змістили з посади спікера парламенту Маріана Лупу, чия демократична партія входила до коаліції нині недієздатного Альянсу «За європейську інтеграцію» (АЄІ) Філата (третім партнером у коаліції був Міхай Гімпу, лідер ліберальної партії). При кожному зіткненні мстивість і особиста неприязнь між колишніми партнерами переважала над прорахунком політичних вигод свого союзу, не кажучи вже про благополуччя свого народу.
Цей фарс триває й донині у вигляді законів, ініційованих, як їх назвав вашингтонський вкрай антиросійський Фонд Джеймстауна, «прогресивною більшістю» ліберал-демократичної партії Філата й Комуністичною партією колишнього президента Володимира Вороніна. Ліберал-демократи й комуністи, що нібито представляють діаметрально протилежні програми, разом проштовхнули пакет із 7 законопроектів, включаючи перехід повноважень над антикорупційним центром від демократів Лупу, визнання радянських паспортів (успіх для комуністів) і прийняття виборчої «реформи» незрозумілого призначення. Фонд Джеймстауна характеризує призначення законодавчого пакету як: «однією рукою [мільярдера Влада] зупинити й повернути назад дії Плахотнюка, спрямовані на контроль політичної системи, тоді як іншою шукати гарантії дієздатності держави й утримання курсу на європейську інтеграцію». Говорячи менш доброзичливим тоном, «прогресивна більшість» ліберал-демократів і комуністів намагається будь-яким способом нашкодити колишнім коаліційним партнерам Філата - Лупу (з чиєю партією афілійований Плахотнюк) і Гімпу.
Перехід повноважень над антикорупційним центром зовсім не випадковий. У березні цього року Філата звинуватили в корупції і шляхом голосування змістили з посади ті самі комуністи, які тепер, коли Філат став їхнім союзником, стверджують, що він не винен у корупції. Завдяки підтримці переходу повноважень над антикорупційним центром, який завів справи проти членів уряду Філата, під прямий контроль держави (тобто Філата), Комуністи змогли об'єднатися із ліберал-демократами, а ті, у свою чергу, зняти всі обвинувачення в корупції проти Філата та його оточення.
Для більшої трагікомічності ситуації, Фонд Джеймстауна вважає, що те, що відбувається в Кишиневі «не повинно піддавати ризику лідерську позицію Молдови серед шести східних країн-партнерів, які готуються до укладення угоди про асоціацію, вільної торгівлі та договору про спрощення візового режиму з ЄС в рамках саміту у Вільнюсі, що наближається». Якщо Молдова все ще вважається «лідером», як уявляють собі деякі, тоді важко уявити стан справ решти учасників. Той самий Фонд Джеймстауна вважає, що «політика Молдови починає нагадувати Україну у перший період після помаранчевої революції». Це, можливо, найточніша характеристика того, що відбувається зараз у Молдові.
Варто зазначити, що так зване лідерство Молдови серед країн Східного партнерства ґрунтувалося на реформах, що готувалися, а саме - на антикорупційній та законодавчій реформах, які, у свою чергу, повинні були наблизити Молдову до стандартів країн ЄС. Все це висвітлювалося як головна перевага Молдови у звіті Європейської Комісії за 2011 рік про успіхи серед інших 5-ти країн. Звіт «неодноразово хвалив» Молдову за «тісну співпрацю у втіленні стандартів ЄС». Наразі величезна прірва між згаданими стандартами ЄС і гнітючими показниками повинна спростувати будь-які припущення, що Кишеневу буде запропоновано Угоду про Асоціацію з ЄС у Вільнюсі.
Єдине, що можна сказати про останній розділ вистави, що триває у Молдові, це те, що, з одного боку, згадані події означають повний провал ЄС та його Східного партнерства у Молдові, з іншого - величезну перемогу Москви та Євразійського союзу. Ефективним залученням комуністів до влади Філат показав, що готовий зрадити демократію та "європейські цінності", щоб помститися за очевидну неповагу з боку своїх суперників, у тому числі й Плахотнюка, якого багато хто називає ватажком мафії. Але у ЄС зараз навряд чи є будь-який вибір, окрім як засудити союз між Філатом та Комуністами, що може призвести до відновлення мафіозної держави, яка існувала під керівництвом лідера комуністів Вороніна (і його сина мільярдера Олега). Тим часом, ліберал-демократична партія Філата, незважаючи на її тимчасову тактичну перевагу над Лупу і Гімпу, найімовірніше, врешті буде знищена й скомпрометована комуністами.
У результаті Москва переможе, а Брюссель й Вашингтон програють.