Права людини, Тимошенко - все більше перешкоджають Україні на шляху до ЄС
В очікуванні рішень Конгресу США
Як вже зазначалося Американським інститутом в Україні (АІУ), основним фактором, який перешкоджає Європейському союзу (ЄС) взяти на себе тверді зобов’язання перед Україною з остаточного узгодження Угоди про асоціацію та пов’язаної з нею Угоди про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (Угода DCFTA), є звинувачення в тому, що Київ не відповідає європейським стандартам з прав людини та верховенства права. Ця перешкода відображає думку еліти як в Європі, так і Сполучених Штатах і, судячи з усього, набирає все більших обсягів у світлі останніх подій.
Цього місяця Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зобов’язав Україну виплатити рекордну суму компенсацій у 211 справах на суму понад півмільярда євро, включаючи 206 справ щодо «тривалого невиконання рішень національних судів». У зв'язку з однією українською справою, суд рекомендував Україні «< a href="http://hudoc.echr.coe.int/webservices/content/pdf/003-4215075-5004171" target="_blank">терміново реформувати свою систему виконання судових рішень». До даних справ не ввійшла справа колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко, рішення щодо якої, за словами президента ЄСПЛ Діна Шпільмана, очікується найближчим часом.
Незалежно від майбутнього рішення ЄСПЛ, ув'язнення Тимошенко (а також колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка) залишається найбільшим тягарем у відносинах між Брюсселем і Києвом, що не лише блокує просування до укладення Угоди DCFTA та Угоди про асоціацію, але й, можливо, загрожує санкціями проти України. У нещодавньому інтерв'ю новий посол ЄС у Києві Ян Томбінський ухилився від конкретного питання про можливі санкції з боку ЄС, заявивши, що «всі держави-члени як і європейські інститути дуже уважно стежать за судовими провадженнями проти Юлії Тимошенко, але я не буду вдаватися в дискусії на тему, що станеться «якщо». Ми знаємо, де знаходимося зараз, тому намагаємося адаптувати нашу стратегію до того, що маємо зараз, і у всіх наших зустрічах чітко заявлялося про те, що відсутність рішення з питання Юлії Тимошенко та Юрія Луценка є одним з найбільших бар' єрів на шляху до підписання Угоди про асоціацію, але це рішення приймати не нам».
Голова Комітету Європейського парламенту закликає до санкцій
В той час як Томбінський стосовно питання Тимошенко висловлювався обережно, Ельмар Брок, голова комітету Європарламенту у закордонних справах, прямо закликав до запровадження санкцій проти українських чиновників, особливо виділивши першого заступника Генерального прокурора Ріната Кузьміна, американська віза якого вже скасована. Брок безпосередньо не пов'язував Тимошенко з перспективами Угоди DCFTA, але сказав, що Україна не досягне "будь-якого прогресу" у відношенні Угоди про асоціацію з ЄС (яку чиновники в Києві сподіваються підписати в листопаді), допоки не буде впроваджена судова реформа.
Незважаючи на те, що Європарламент часто вважають органом, який має незначні прямі юридичні повноваження, його погляди можна вважати характерними й для інших представників еліти в Брюсселі та столицях ЄС. Слід також зазначити, що Брок відкинув підстави для звинувачень Тимошенко у зв’язку з вбивством у 1996 р. депутата Верховної Ради Євгена Щербаня, разом з дружиною і ще однією особою: «Ми маємо справу з вибірковим правосуддям», - сказав Брок. «Кузьмін, якби була його воля, міг би довести, що Тимошенко відповідальна за плями на Місяці».
Спостерігаючи за реакцією Конгресу США
Незважаючи на те, що рішення уряду США чи закони Конгресу США безпосередньо не впливають на прийняття рішень ЄС щодо Угоди DCFTA чи Угоди про асоціацію з Україною, висловлювання офіційних осіб у Вашингтоні можуть слугувати провідником думок західної еліти. Як правило, немає великої різниці між поглядами на Україну американських високопосадовців та їхніх європейських колег. Крім того, враховуючи потужну підтримку Вашингтоном «європейської орієнтації» Києва на противагу Митному союзу, очолюваному Москвою (який, за словами уже колишнього Держсекретаря Гілларі Клінтон, є «“кроком до ре-совєтизації регіону»), не слід відкидати того, що говорять і чують у Вашингтоні.
Як зазначалося вище, Державний департамент США вже скасував американську візу для прокурора Кузьміна у відповідності з неофіційною резолюцією Сенату США, що засуджує переслідування Тимошенко, висловлюючи «глибоку занепокоєність» її долею, і закликає Департамент «ввести заборону на видачу віз для осіб, відповідальних за позбавлення волі та жорстоке поводження з пані Тимошенко і більше десятка політичних лідерів, що мають відношення до Помаранчевої революції 2004 року».
Цього місяця Палатою представників була прийнята ще одна резолюція, якою засуджується кримінальне переслідування Тимошенко. Не закликаючи, правда, до санкцій, резолюція не лише шельмує тюремне ув'язнення Тимошенко й Луценка, вона «вимагає» (термін, відсутній у резолюції Сенату 2012 року), щоб Україна "негайно звільнила всіх політичних в'язнів, а також забезпечила належну медичну допомогу всім ув'язненим" і «дотримувалася принципів демократії та верховенства права, поважаючи права людини, свободу преси, захищаючи свободу слова і права на мирні зібрання». Так як резолюція була прийнята до того, як Тимошенко було висунуто нові звинувачення у зв’язку із вбивством Щербаня, мова про них в резолюції не йдеться.
Для добре обізнаних з тим, як використовуються резолюції Конгресу для посилення тиску на уряди інших країн, перехід від "закликає" до "вимагає" має суттєве значення. Його можна сприймати як свідчення того, що найближчим часом очікуються подальші кроки (особливо беручи до уваги висунуті звинувачення у справі вбивства Щербаня). Можуть бути внесені зміни до резолюції, прийнятої у січні, або може бути прийнята нова резолюція із ще жорсткішими формулюваннями чи навіть новий законопроект про введення санкцій в дусі "законопроекту про санкції у зв’язку зі справою Магнітського", прийнятого стосовно Росії у грудні 2012 року.