Новій Раді потрібно сформувати уряд для вирішення нагальних питань
З 3-го грудня, коли уряд прем'єр-міністра Миколи Азарова пішов у відставку, всі в очікуванні наступного тижня, коли розпочне свою роботу нова Верховна Рада, сформована за підсумками виборів 28 жовтня. Тепер, коли невдоволення проведенням виборів стихає як в Україні, так і за її межами, проурядовим та опозиційним силам потрібно зосередити увагу на тому, як Україна вирішуватиме свої нагальні питання.
Незважаючи на деякі непевності стосовно прихильності окремих депутатів-мажоритарників, вважається, що Партія регіонів (ПР) та її союзники, зокрема, Комуністична партія України, зможуть сформувати парламентську більшість, щоб затвердити склад нового уряду на чолі з наступником Азарова. «Мабуть, все ж більшість для затвердження кандидатури прем’єра у Президента є, так як навряд чи б він відправляв у відставку Азарова, якщо б не було, - зазначив Михайло Погребинський з Київського центру політичних досліджень і конфліктології. – «Але тепер у нього більше, чи що, ступенів свободи».
Відставка Азарова відразу викликала численні дискусії у пресі про те, хто має стати новим прем’єром. З-поміж названих були: перший віце-прем’єр-міністр Сергій Хорошковський, віце-прем’єр Сергій Тігіпко, голова Національного банку Сергій Арбузов та заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова (яка могла й самоусунутись від участі в конкурсі, вже зареєструвавшись депутатом нової Ради). Аналогічні припущення робили і стосовно розподілу міністерств.
Серед головних пріоритетів діяльності нового уряду стануть успішні переговори з МВФ для отримання третього траншу міжнародної фінансової допомоги Україні. У 2008 році при адміністрації Президента Віктора Ющенка, МВФ затвердив надання 12,5 млрд. доларів в рамках дворічної угоди. Після обрання Президентом Віктора Януковича ця сума була збільшена до 15 млрд. доларів. Однак строк даної програми цього місяця закінчується, а її продовження чи новація - далеко не вирішена справа. Відмова у продовженні програми МВФ стане серйозним ударом по можливості України залучати інші необхідні кредити та інвестиції.
Серед ключових вимог МВФ є підвищення Києвом тарифів на природний газ, що дасть можливість привести в порядок баланс Нафтогазу України і припинить те, що головний міжнародний кредитор вважає неприйнятним викачуванням державних коштів. Це означає, що майбутнє фінансової системи України нерозривно зв'язане з рішеннями у сфері енергетики. По суті, у Києва є три варіанти, жоден з яких, очевидно, не буде задовольняти новий уряд (і Януковича): підвищення тарифів для українських споживачів (що задовольнятиме МВФ, проте може викликати негативну реакцію виборців), продовження надання державних субсидій і утримання цін на низькому рівні (в результаті чого майже стовідсотково буде втрачена можливість України отримати необхідний кредит з боку МВФ), скорочення субсидій і утримання цін на низькому рівні шляхом укладення угоди з Росією стосовно майбутнього Нафтогазу. Небажання Януковича погодитися на останній варіант усім відоме.
Показово бентежною є дивна ситуація, що склалася навколо, як виявилося, підробленої угоди на 1,1 млрд. дол. між Україною і, як Україна вважала, іспанською компанією «Natural Gas Fenosa». Активно пропагована як спосіб зменшити залежність України від Росії, в кінцевому результаті, вона лише підкреслила, наскільки ця залежність залишається неминучою; настільки, що навіть поширилися плітки (але не більше ніж плітки), що сам Газпром і створив весь цей фарс. (Час покаже, чи матиме нікчемна угода з Fenosa вплив на перспективи міністра енергетики Юрія Бойка у новому уряді.)
Враховуючи масштабність цих завдань, опозиція на чолі з Батьківщиною і УДАРом, матиме чимало можливостей скористатися найбільшими слабинами нового уряду. Однак це може залежати від того, чи зможе опозиція сформувати міцний блок. В цьому плані, одним з перших потрібно вирішити питання, чи будуть Юлія Тимошенко (через депутатів від Батьківщини в Раді), Арсеній Яценюк та Віталій Кличко бойкотувати співпрацю зі Свободою, на чию адресу вже пролунало чимало різкої критики на Заході - особливо у Сполучених Штатах та Ізраїлі за її крайню антисемітську, ностальгічно нацистську полеміку і символіку.
Наприклад, показово проблемним прозвучало висловлювання Ігоря Мірошниченка, члена Свободи, коли він назвав популярну американську актрису родом з України Мілу Куніс «жидівкою». «Антисемітизм засуджується світовою громадськістю, і експлуатація цієї теми є ознакою політичної незрілості, яку демонструє Свобода у подібних заявах», - сказав Олександр Фельдман, депутат ПР і засновник Інституту прав людини і запобігання екстремізму та ксенофобії (IHRPEX), посилаючись на коментар про Куніс. «Парламентська еліта, що стала частиною законодавчої системи України, повинна бути соціально відповідальною, збалансованою і коректною, інакше ми отримаємо ще один осередок напруги, пов'язаний з національним питанням».
Прийнявши Свободу в якості офіційного повноправного члена, опозиція ризикує заплямувати репутацію не лише великих партій, а й їх лідерів особисто. Це є особливою проблемою для Кличка, якого на міжнародному рівні вважають висхідною зіркою, і для Тимошенко, яка у своєму скрутному правовому становищі не може собі дозволити поставити під загрозу широку підтримку з боку Заходу.